Мистецтво, від якого можна збожеволіти

Молоді українські митці відмовились від галерей на користь будівельних цехів. Перформанс під назвою «Музика не видобутих звуків» оселився у стінах Інституту будівельних конструкцій, де з 24 квітня до 7 травня мистецькі експерименти проводила художниця та архітектор Марія Куликівська.

Програма, в рамках якої освоюватимуться нові мистецькі локації, має назву «ПОШУК: інші простори» і є ініціативою фундації «Центр сучасного мистецтва». В основі «ПОШУКу» — ідея мис­тецького простору в місцях, на перший погляд, абсолютно не придатних для цього. Наприклад, у двох лабораторіях Інституту будівельних конструкцій — ревербераційній та звукової ізоляції. Якщо у першій завдяки сильному відлунню звуки помножувались та гіперболізувались, то у другій абсолютна тиша давила на вуха, викликаючи вібрації всередині тіла.

«На меті було дослідити два таких межуючих поняття, як звук та тиша, — ділиться подробицями автор проекту Марія Куликівська. — У ревербераційній кімнаті, наприклад, з динаміків спершу виходили звуки дитячої шкатулки, потім вибухи, потім тиша. Люди мали змогу кричати, співати, аби відчути свій справжній голос у постійній луні». У паралельній кімнаті Марія проводила експерименти з «шумами власного тіла». Стоячи спиною до глядачів, вона читала мантру — фрагмент тексту дзенської притчі про плескіт однієї долоні. В основі притчі — вчення про досягнення рівня «беззвучного звуку».

Експерименти зі звуком набули музичного забарвлення 5 травня, коли до проекту на один день долучились актори театру ДАХ. У кімнаті з луною вони виконували музичні та вокальні імпровізації. В ізоляційному приміщенні меломани мали змогу «почути себе»: перебуваючи у повній тиші, слухачі чули дзвін у вухах — це був шум крові у їхньому тілі.

Охочих відчути «невидобуті звуки» набралося достатньо, аби утворити довгу чергу, що виходила далеко за межі лабораторного приміщення. У чудо–кімнати пускали лише трьох людей за раз і всього на 3 хвилини. «В кімнаті реверберації не може знаходитись більше семи людей, адже за таких умов луни не буде», — пояснює Марія. Потрапивши до кімнати з музикантами, жалкувати не доводиться — перебування у камері постійної та абсолютної луни, хоч і коротке, але є вражаючим досвідом для будь–якого шукача нових вражень.

Не менш інтригуючою стала кімната звукової ізоляції — місця, в якому можна дізнатись, чого чекати від повної тиші. «Ми не маємо змоги в природі ні за яких обставин опинитися в абсолютній тиші. Для мене це був незрівнянний досвід, експеримент iз людською природою, адже людина, перебуваючи у всепоглинаючій тиші більше шести годин, може збожеволіти», — коментує авторка.

Перший iз семи запланованих проектів «ПОШУКу 2012» вдався. Локації подальших проектів не розголошуються, відомо лише, що відбуватимуться вони у подібному нетрадиційному міському середовищі. Отже, очікуємо найнеочікуванішого.

Ганна ДАЦЮК