Перебуваючи влітку минулого року в Польщі, ми, група українських журналістів, дивувалися чималим плантаціям полуниці, смородини, малини та чепурним садкам обабіч доріг. З’ясувалося, що місцевим селянам вирощувати фрукти–ягоди дуже вигідно. Адже їм не доводиться самотужки стояти на базарі і збувати вирощене. На момент нашого приїзду саме в розпалі був полуничний сезон. Тож на власні очі довелося бачити, як під вечір у село заїжджає велика вантажівка і скуповує зібрану впродовж дня полуницю у дрібних фермерів. Останнім така форма співпраці дуже зручна: вони отримують на руки гроші і не ламають голову, куди подіти свій досить вибагливий у зберіганні товар. За схожою схемою польські селяни збувають і малину, і смородину, і вишню–черешню... А що ж український селянин? Збере відро смородини та й витратить на «маршрутку» те, що вторгував за неї на базарі. Тому й їмо ми фрукти та ягоди з Туреччини, Польщі, Іспанії, Єгипту, Молдови, Китаю замість того, щоб зробити вирощування «вітамінів» вигідним для українського села.

Доводити, що це справді вигідно, у найближчі пару років будуть у селі Лосятин, що на Тернопільщині. Саме там нині триває створення першого в Україні «полуничного» кооперативу.

Як запевняє доктор медичних наук, професор Олександр Лоскутов, таких випадків історія українських ескулапів ще не знала. Адже вживили спеціальний протез замість тазостегнового суглоба 100–річній дніпропетровчанці Раїсі Рудштейн. Позавчора «УМ» коротко повідомила про цю подію. Тепер нам удалося дізнатися деякі подробиці унікального втручання.

Відомий у владних кулуарах Закарпаття нездоровою любов’ю до використання вогнепальної зброї молодший спеціаліст І категорії економічного відділу управління майном Ужгородської міськради Михайло Пісняк втратив посаду. А все через чергову необдуману стрілянину, яку на честь старого Нового року влаштував в одній із кав’ярень Ужгорода. Інцидент відбувся 14 січня близько опівночі, коли син банкіра Пісняк разом iз друзями випивав у «PRAVDA–кафе», що на вулиці Льва Толстого.