У 100 років життя тільки починається

19.01.2012
У 100 років життя тільки починається

Раїса Рудштейн та її рятівник професор Олександр Лоскутов. (Фото Дмитра КРАВЧЕНКА.)

Як запевняє доктор медичних наук, професор Олександр Лоскутов, таких випадків історія українських ескулапів ще не знала. Адже вживили спеціальний протез замість тазостегнового суглоба 100–річній дніпропетровчанці Раїсі Рудштейн. Позавчора «УМ» коротко повідомила про цю подію. Тепер нам удалося дізнатися деякі подробиці унікального втручання.

Що характерно, такі титанові протези у 80–х роках минулого століття розробив саме Лоскутов. Як запевняє Олександр Євгенович, завдяки цій методиці смертність пацієнтів iз подібними травмами вдалося зменшити щонайменше у п’ять разів.

Проте навіть на такому доволі оптимістичному тлі медики Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова зіштовхнулися з особливим випадком. Як–не–як пацієнтці «стукнуло» цілих сто років!

Як розповідає Раїса Рудштейн, тазостегновий суглоб (а він є дуже крихким і в жінок значно молодшого віку) вона зламала у власній квартирі, де впала, через щось перечепившись. Коли ж дізналася, що в неї ще не все втрачено, жага до життя переважила всі сумніви — вона погодилася на операцію.

Як розповідає Олександр Лоскутов, незвичну пацієнтку готували до операції протягом п’яти днів. Хоча саме хірургічне втручання розтягнулося всього–на–всього на 20 хвилин. При цьому знеболити довелося тільки нижню частину тіла. Вже на третій день після операції Раїса Михайлівна змогла сидіти, а на п’ятий і взагалі стала ходити за допомогою ходунків. Загалом же реабілітація хворого після такої операції займає два тижні.

За словами Олександра Лоскутова, у жінок, яким за 60, переломи шийки тазостегнової кістки, як правило, самі не зростаються — це є наслідком вікового остеопорозу. Тому доводиться вдаватися до операцій iз введенням спеціальних стержнів, після яких хвора тривалий час мусить пересуватися на милицях. Коли ж жінці за 70, то навіть так пересуватися їй не до снаги. Отож чимало таких хворих виявляються прикутими до ліжка і з часом помирають унаслідок різних ускладнень, спричинених нерухомістю. Тому операцію, після якої пані Раїса благополучно «стала на ноги», цілком можна віднести до події із серії «очевидне — неймовірне».