Після трилогії про джурів козака Швайки Володимир Рутківський, як–то кажуть, прокинувся знаменитим. Відтоді кожний його новий текст рокований на преміальні зауваження. 2011–й задемонстрував це промовисто: лавреат ХІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року»; переможець конкурсу «Книга року ВВС»; претендент на Шевченківську премію. Оскільки на Шевченківку він номінується вдруге, сподіваємося, що здоровий глузд членів Комітету цього разу таки переможе.
Щоправда, на бюджетну премію номінуються не нові «Сині Води» (які оце і здобулися на відзнаки), а раніше олавреачені «Джури...». І тут постає питання: а чи кращий останній двотомовий роман за попередній тритомовий?
Він — не кращий і не гірший. Це пріквел про те, що відбулося за 200 років перед «Джурами...». Уже там Рутківський неоднораз згадує битву на Синіх Водах, а тепер про неї — 700 сторінок у двох книжках. Для тих, хто вчився за радянськими підручниками і за нинішніми ніби «українськими», — це нічого не говорить. А насправді то була найбільша битва середньовіччя на українських теренах — саме тоді русичі зупинили татарів. А не на Куликовому полі — вісімнадцять років потому, — де лише поставлено крапку. До речі, з п’яти полків, що протистояли Мамаєві на Куликовому полі, — три прийшли з переможного Синьоводдя; і стратегічно ту битву виграв (навіть радянські «історики» цього не заперечують) князь–воєвода Боброк–Волинський.
Про нього і книжка — про Дмитра Боброка, канівського князя, котрий воював і проти лівонських рицарів, і проти татарів; а найвищої звитяги здобувся там, де тепер тече річка Синюха на Кіровоградщині. Отже, «Сині Води» цілком можна вважати і за історико–біографічний твір.
І тут напрошується одне ризиковане порівняння — з Генріком Сенкевичем. Ідеться не про літературне, а радше соціологічне зіставлення. Польський класик створив, по суті, міф Речі Посполитої: яскравий, захопливий, величний. Там не йшлося про адекватність історіографії, Сенкевичеві ходило про колективну пам’ять, про створення реліквії до поклоніння. «Постачальником приємних снів» назвав його В.Ґомбрович. Тим самим переймається і Рутківський. Україна, яку він описує — вітальна, енергетична, переможна, — це країна, в котрій хочеться жити, бодай родовою пам’яттю. «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» забезпечила першим книжкам письменника високотиражний старт; гадаю, так само буде і з накладами «Темпори». А це вкупі означає, що Рутківський стає найбільш відомим сучасним українським дітям автором. І саме у віці читачів Рутківського найкраще прищеплюються міфи. Може, справді, цей одесит повторить «феномен Сенкевича» — утвердить у молодій масовій свідомості міф про сильну Україну?
Попри «історичність» своїх романів, Рутківський дуже сучасний письменник (зрештою, так само, як і Сенкевич, чиї візії минулого було наскрізь просякнуто побутовою ідеологією його сучасності). У Рутківського повсякчас натикаєшся на актуальні нині теми й проблеми. Залаштункові політичні інтриги обіймають чи не більшу частину його романів. Тут тобі й тогочасний чорний піар, де зброєю масового ураження, як і нині, є плітки; і адмінресурс на виборах (у «Синіх Водах» обирають отамана бродників, історичних попередників козаків). Не бракує і промовистих розмірковувань давніх можновладців, що мало відрізняються від способу мислення сучасних очільників (наприклад, про держслужбу: «Цій службі можна віддаватися сповна лише тоді, коли душа спокійна за власний уділ»). Трапляються і цілком комічні алюзії: «Ану, розступися! Дорогу князеві!» — волає середньовічний «даішник», перекриваючи рух на трьох київських вулицях задля проїзду урядового кортежу.
Та найбільше зацікавлення письменника Рутківського — організація розвідки. Згадаймо, що головний персонаж попередньої трилогії, козак Швайка — розвідник–спецагент. У новому романі успіх кожної описаної справи так само залежить від професійних дій вивідників. І тут на поверхню спливає чи не головний месидж письменника: чи то в політиці, чи у бізнесі, а чи в ратній справі найбільше важить не меч або гроші, а розум — найефективніша й універсальна зброя. Утвердження примату розмислу над примітивною дією і є дидактичною основою, сказати б, творчості Володимира Рутківського.
З його романів можна виснувати іще чимало аналітичних цікавинок (скажімо, застановитися над мовними реконструкціями, якими свого часу розкошував Сергій Плачинда у «Київських фресках» або Іван Білик у «Мечі Арея»), та, здається, на це ще буде час, і то скоро. Саме посередині між подіями, описаними у «Синіх Водах» та у «Джурах...», відбулася Грюнвальдська битва. Написати про неї книжку — давня мрія Рутківського.
Далі публікуємо офіційні результати ХІІІ Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року‘2011»
* у правому стовпчику – рейтинґ книжки: кількість набраних балів поділена на кількість експертів у номінації
1. Мар’яна САВКА. Казка про Старого Лева. – Л.: Видавництво Старого Лева, 40 с.(п) 48,29
2. Галина МАЛИК. Незвичайна книжка. – Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 96 с.(п) 43,12
3. Ганс Християн АНДЕРСЕН. Кресало. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 28 с.(п) 37,71
4. Галина МАЛИК. Бешкетні вірші; Григорій ФАЛЬКОВИЧ. Хвацькі вірші. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 36 с.(п) 36,94
5. Микола ВІНГРАНОВСЬКИЙ. Гусенятко; Козак Петро Мамарига. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 36 с.(п) 26,65
6. Ігор КАЛИНЕЦЬ – Вікторія КОВАЛЬЧУК. Небилиці про котика і кицю. – Л.: Аверс, 20 с.(о) 21,18
7. Шел СІЛЬВЕРСТЕЙН. Де закінчується тротуар. – Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 192 с.(с) 21,18
8. Галина ВДОВИЧЕНКО. Мишкові миші. – К.: Грані-Т, 64 с.(п) 19,00
9. Сіґуте АХ. Амброзій, Мурчик і янгол. – К.: Темпора, 40 с.(п) 14,71
10. Улюблена книга розумної дитини. – К.: Розумна дитина, 20 с.(п) 13,76
11. Роман СКИБА. Баламутинки. – Л.: Видавництво Старого Лева, 32 с.(п) 13,76
12. Грицько ГРИГОРЕНКО. Королівна-Крихітка та Киць-Киць. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 28 с.(п) 13,71
13. Юрій НІКІТІНСЬКИЙ, Михайло АЛЕКСАНДРОВ. Таємниця старої пекарні. – К.: Glouwberry books, 48 с.(п) 11,59
14. Леся МОВЧУН. Арфа для павучка. – Л.: Видавництво Старого Лева, 48 с.(п) 11,47
1. Володимир РУТКІВСЬКИЙ. Сині Води. Книга 1-2. Сер. «Бібліотека ЛітАкценту». – К.: Темпора, 358+376 с.(п) 82,53
2. Барбара КОСМОВСЬКА. Буба; Буба. Мертвий сезон. Сер. «Прикольна книжка». – Л.: Урбіно, 240+224 с.(п) 35,12
3. Януш КОРЧАК. Пригоди короля Мацюся. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 534 с.(п) 33,06
4. Галина МАЛИК. Абра&Кадабра. – Ужгород: Ліра, 96 с.(п) 25,41
5. Оксана ЛУЩЕВСЬКА. Друзі за листуванням. Сер. «Класні історії». – Л.: Видавництво Старого Лева, 186 с.(п) 22,94
6. Олександр ГАВРОШ. Про Григора Пинтю, Олександра Духновича, Івана Силу, Альберта Ерделі, Августина Волошина. Сер. «Життя видатних дітей». – К.: Гранi-Т, с.(п) 22,82
7. Леся ВОРОНИНА. Планета Смугастих Равликів. – К.: Прудкий равлик, 84 с.(п) 22,76
8. Люїс КЕРОЛЛ. Аліса в Країні чудес. Сер. «Майстри книжкової ілюстрації». – К.: Махаон-Україна, 136 с.(п) 22,12
9. Саша ЧОРНИЙ. Щоденник Фокса Міккі. Сер. «Чотири лапи». – Л.: Видавництво Cтарого Лева, 118 с.(п) 21,12
10. Марина ПАВЛЕНКО. Русалонька із 7-В. Книжка 1, 3. – Вінниця: Теза, 220+284 с.(п) 16,00
11. Шпигунство. Посібник для таємних агентів. Сер. «Таємниці і скарби». – К.: Махаон-Україна, 36 с.(п) 15,94
12. Ірен РОЗДОБУДЬКО. Пригоди на острові Клаварен. – К.: Гранi-Т, 120 с.(п) 13,82
13. Астрід ЛІНДҐРЕН. Расмус-Волоцюга; Сонячна галявина. – К.: Махаон-Україна, 176+80 с.(п) 12,59
14. Дж.Р.Р.ТОЛКІН. Гобіт, або Туди і Звідти. – Л.: Астролябія, 304 с.(п) 10,71
1. Віта ЛЕВИЦЬКА. Степан Бандера і я; Ганна РУЧАЙ. Іван Мазепа і я; Марина ГОРЯНИЧ. Леся Українка і я; Княгиня Ольга і я; Віта ЛЕВИЦЬКА, Тетяна КАТІНА. Тарас Шевченко і я. Сер. «12 балів». — К.: Зелений пес, 48+48+48+48+48 с.(к) 41,65
2. Дивосвіт України: шкільний довідник-визначник дикої природи. – Х.: Школа, 240 с.(п) 34,65
3. Організм як механізм. Інтерактивна енциклопедія. Сер. «Енциклопедії». – К.: Махаон-Україна, 80 с.(п) 30,24
4. Зіркові історії успіху від зірок українського спорту. – Л.: Видавництво Старого Лева, 88 с.(п) 29,82
5. Дівчинка на всі 100%. Настільна книга юної леді; Хлопець на всі 100%. Настільна книга юного джентльмена. – Х.: Школа, 320+304 с.(п) 27,88
6. Чарівний пластилін. Сер. «Академія дошкільнят». – К.: Махаон-Україна, 96 с.(п) 26,00
7. Марія ЧУМАРНА. Буття і небуття. Таємниці творення світу. 50 міфів народів світу. Сер. «Золоте руно». – Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 176 с.(п) 24,88
8. Василь ФЕДІЄНКО. Супербуквар-читайлик. – Х.: Школа, 192 с.(п) 24,12
9. Олесь ІЛЬЧЕНКО. Бджолині родичі; Жуки та інші поважні особи. – К.: Гранi-Т, 64+ с.(п) 23,24
10. Динозаври. Ілюстрований атлас. Сер. «Атласи». – К.: Махаон-Україна, 192 с.(п) 22,41
11. Енциклопедія для дітей. Том 1: Космос, Земля, наука, техніка. Сер. «Britannica». – К.: Махаон-Україна, 256 с.(п) 21,18
12. Юлія БЛОХА. 450 головоломок для розумних і кмітливих. – Х.: Книжковий «Клуб сімейного дозвілля», 96 с.(п) 19,35
13. Андрій ЛЕСИК, Катерина ШЕЙКІНА. Усе про футбол. Ілюстрована енциклопедія. – Х.: Ранок, 160 с.(п) 18,94
14. Велика ілюстрована енциклопедія тварин. Сер. «Велика ілюстрована енциклопедія». – К.: Махаон-Україна, 240 с.(п) 15,00
Колишню Арку дружби народів у Києві Міністерство культури України визнало такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих памʼяток України. Монумент втратив статус памʼятки історії і тепер його можна демонтувати. >>
Пункт закону про медіа, який посилює вимоги щодо використання державної мови в ефірах українськомовних програм набере чинності 17 липня. Він допускатиме іноземні мови на телебаченні лише у вигляді окремих слів чи виразів. >>
У Львові завершився архітектурний конкурс на проєкт меморіального комплексу військових поховань Героїв України на вулиці Іллі Мечникова. Переможцями стала команда архітекторів з Хмельницького — Віктор Голубєв та Дмитро Райфшнайдер. Конкурс тривав три місяці. >>
Нарешті у кінотеатрах з 9 травня можна подивитися художній фільм «Будинок «Слово». >>
У Люка Гардінґа, політичного журналіста лондонської Guardian, вийшла в Україні вже друга книжка. >>
У Черкаському обласному музеї «Кобзаря» тамтешня колекція мистецької шевченкіани збагатилася ще однією картиною — портретом Тараса Шевченка. >>
