По шапці від Осадчої

21.12.2011
По шапці від Осадчої

«Не пара»: Настя в образі Софії Ротару та Потап в образі Алли Пугачової з Катериною Осадчою. (Фото надане прес–службою «1+1».)

Уже не перший тиждень більшість телевізійників готує глядачам телеподарунки до новорічної ялинки. Профі світських тусовок Катерина Осадча презентує у перший день уже наступного року бурлеск–карнавал, де роздаватимуть від редакції «Світського життя» та продюсерського центру Final Cut Media нову премію — «Золотий капелюх». Власне дійство уже відбулося у бальній залі готелю InterContinental Kiev і «по шапці» вже отримали зірки та політики за найскандальніші та найризикованіші вчинки року.

Уже назва заходу «бурлеск–карнавал» диктувала моду на костюми присутніх. Це ж не венеціанський карнавал, який влаштовувало світське життя минулого року. Тому співачка Світлана Лобода була в білому а–ля чоловічий костюмі iз капелюхом–циліндром і з розмальованим «кров’ю» обличчям, письменниця Лада Лузіна стала Мальвіною, а співак Андрій Кравчук – Пьєро, дизайнер Алексій Залевский не відмовився від образу ельфа, який презентував на останніх Сезонах моди. Хоча класики теж вистачало: ресторатор Олександр Тищенко з чорним «метеликом», телеведуча Юлія Литвиненко в чорному платті з невеликим шлейфом. Телеведучий і шоумен Юрій Горбунов обрав «прикид» і вашим, і нашим: класичний чорний костюм iз білою сорочкою і картатою краваткою та маску кота.

Першими лауреатами премії «Золотий капелюх» у номінації «Наїзд» року» стали співаки Потап і Настя — за пародію «Не пара» на Аллу Пугачову та Софію Ротару, яку представляли під час проведення фестивалю Crimea Music Fest. Андрій Доманський, який був разом із Катериною Осадчою ведучим карнавалу, вручаючи «чумачечім» артистам преміальні капелюхи, запитав, чи не боялись Потап і Настя «посягнути» на метрес. Потап відповів, що після пародії Ротару навіть збирається запросити дует виступити на своєму заході. І додав, що Пугачова не запрошувала — напевно тому, що їй би більше сподобалося, якби в її образі був не він.

Чи не найцікавішими були номінації «Кабмін має талант» та «Куди поїхав цирк». Переможцем першої став міністр культури Михайло Кулиняк за віртуозну гру на скрипці, коли смичок тримав між ногами і водив по ньому скрипкою, на врученні серйозної Національної премії «Телетріумф–2011». Щоправда, за своїм «Золотим капелюхом» міністр не прийшов. Як і нардеп Олег Ляшко, який у стінах Верховної Ради продемонстрував упродовж року, що минає, численні театральні «перформанси»: то землю їв на трибуні, то справжню корову хотів провести на парламентське засідання. За сукупність епатажних вчинків нардепа й нагородили «Золотим капелюхом» у номінації «Куди поїхав цирк».

Оскільки вітчизняне світське життя і телебачення тісно переплітаються з російськими зірками, не оминули й їх. Філіпа Кіркорова відзначили за публічні пошуки яйцеклітини. Нагороду за співака отримала його підопічна Камалія, яка, між іншим, пропонувала себе на роль біологічної матері для дитини Кіркорова. Найефектнішим моментом церемонії стало нагородження в номінації «Зняти все!» балерини, яка підпрацьовує в українських телепроектах, Анастасії Волочкової за фотографії у стилі «ню» з Мальдівів, які артистка виклала у власному блозі. До речі, ведучі церемонії запропонували балерині продовжити політичну кар’єру в українському русі «Фемен», адже після любительської фотосесії їй довелося вийти з партії «Єдина Росія».

«Золотий капелюх» відтепер може вдягти і спадкоємиця готелів Періс Гілтон, яка цього року встигла відзначитися «дикими танцями на столах» у київських нічних клубах. Нагороду для головної тусовщиці планети вручили дизайнеру Андре Тану, у показі якого на Сезонах моди Періс Гілтон виходила на подіум.

Українські «Золоті капелюхи», звичайно, не такі промовисті, як російські «Срібні калоші», втім поява своєрідної антипремії у сфері шоу–бізу, яка ще й дотична до політики, може бути корисна для їхньої цивілізованої еволюції.

  • Пане Аласанія, чи буде медіа-люстрація?

    Одним із надважливих завдань після Революції гідності є перетворення державного телебачення, повністю залежного від влади, у громадське — яке б об’єктивно інформувало про події, які відбуваються в Україні. Тобто не просто «припудреними», а зовсім іншими мають стати ефіри, зокрема Першого Національного, які роблять працівники Національної телекомпанії України — досить громіздкої структури, у віданні якої багато функцій і підрозділів. >>

  • Без «Кроку до зірок»

    Минулого тижня на засіданні Верховної Ради народний депутат від «Свободи» Ігор Мірошниченко вимагав від Генпрокуратури України розслідувати спільну діяльність «Громадського телебачення» та Національної телекомпанії України. Емоційний «свободівець» висловив незадоволення керівництвом НТКУ: гендиректором Зурабом Аласанією та його заступниками Олександром Лієвим і Дар’єю Юровською. >>

  • Відбити цікавість журналісту

    За останні місяці, відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість медійників, аніж у будь–якому збройному конфлікті у світі, — заявила позавчора головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України , президент Асоціації медіа–юристів України Тетяна Котюжинська. >>

  • Міністерство брехні працює

    Минулі вівторок–середа стали ще одним кризовим періодом за три останні місяці протистояння громадянського суспільства і діючої влади. Речники останньої, страхаючи, протрубили, що «зачистять» київський Майдан за годину, а Президент Янукович перед тим порадив усім мітингувальникам розійтися. >>

  • Прабабуся української преси

    Відомо, що на українські терени журналістика прийшла в 1776 році, коли у Львові впродовж року виходив французькою мовою тижневик Gazette de Leopol («Львівська газета»). Перша газета українською мовою «Зоря Галицька» (1848—1857) — сучасниця «Весни народів» — виходила так само у Львові. >>

  • Минуле «далекобачення»

    У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа». >>