Відбити цікавість журналісту

21.02.2014
Відбити  цікавість журналісту

У Верховній Раді журналісти нещодавно показували «регіоналам» фото травмованих колег. Виступає лідер фракції Партії регіонів Олександр Єфремов. (з сайта mediaport.ua.)

За останні місяці, відколи в Україні розпочалися протестні акції, постраждала більша кількість медійників, аніж у будь–якому збройному конфлікті у світі, — заявила позавчора головний юрисконсульт Національної спілки журналістів України , президент Асоціації медіа–юристів України Тетяна Котюжинська. Велике число журналістів було травмовано під час протистояння ще 30 листопада і 1 грудня минулого року — тоді при виконанні професійних обов’язків отримали травми різного рівня складності близько півсотні людей. За статистикою Інституту масової інформації, під час сутичок 19—29 січня в Україні постраждало 70 фотографів, операторів і журналістів.

Упродовж останнього загострення ситуації 18—19 лютого по всій країні зазнали насилля щонайменше 35 медійників. У Києві на розі вулиці Шовковичної та Інститутської під час сутичок мітингувальників та силовиків постраждали фотокореспондент Associated Press Єфрем Лукацький та оператор Юрій Уваров: в одного влучили осколки світлошумової гранати, яка летіла з боку «Беркута»; в іншого — гумова куля під око. Після нападу «беркутівців» біля Будинку офіцерів зі зламаною щелепою потрапив у лікарню журналіст «Громадського ТБ» Анатолій Морозов, який працював у жилеті «Преса» і з бейджиком. Не врятував напис «Преса» на касці журналістку «Чернігів–інфо» Маріанну Харді — четверо «беркутівців» зірвали захист і молотили її по голові. На вулиці Лаврській міліцейські підрозділи без опізнавальних знаків напали на фотокореспондента радіо й інтернет–видання «Голос столиці» Євгена Котенка. А побитий «тітушками» фотокор видання From–UA Віктор Гаценко так емоційно описав насилля над собою у соцмережі: «Мене взяли в кільце та шарпали проплачені міліцією бики з Маріїнського парку. Ментура стоїть поруч і нічого не робить, щоб захистити мене, журналіста».

Як уже писала «УМ», 33–річний кореспондент газети «Вєсті» В’ячеслав Веремій помер у столичній лікарні від несумісних з життям наслідків жорстокого побиття і вогнепального поранення, яке скоїли невідомі нападники, відреагувавши таким чином і на показану прес–картку. 19 січня у Києві на вулиці Грушевського його травмувала світлошумова граната, звчепило ліву руку, в око потрапив осколок.

У регіонах ситуація не краща. У Харкові під час зйомок силовиків побили оператора телеканалу СТБ Олександра Бринзу, якому спочатку навіть не дозволяли надати медичну допомогу. Коли розганяли мирний протест в Одесі, «тітушки» спеціально били журналістів і їхню техніку: постраждали люди і техніка «5 каналу», «Інтера», «Града», «Нового каналу», ICTV. Біля будівлі Одеської облдержадміністрації на журналіста інтернет–видання «Думская» Сергія Діброва напали невідомі чоловіки в масках та шоломах і биткою вибили з рук телефон, з якого він вів пряму трансляцію мирного мітингу «Досить стріляти», організованого місцевими активістами Євромайдану.

«Понад 167 журналістів постраждали від початку політичної кризи в Україні наприкінці листопада 2013–го. Багато з цих журналістів зазнали навмисних нападів, і жоден із цих випадків не був розслідуваний. Цей стан безкарності є неприйнятним і призводить до більшого насильства», — заявили члени Міжнародної місії журналістської солідарності, що два попередні дні працювали у Києві.

«Співробітники правоохоронних органів застосовують силу до журналістів, не захищають журналістів від проявів насильства з боку незаконних бандформувань, так званих «тітушок», а навпаки, сприяють діяльності бандитів, надаючи їм свій захист. Влада не проводить належне ефективне розслідування фактів нападу на журналістів з боку «тітушок» і силовиків. Таким чином, винятково влада відповідальна за вбивство, каліцтва, шкоду для здоров’я, пошкодження професійної техніки журналістів», — акцентують у спільній заяві Національна спілка журналістів України, Незалежна медіа–профспілка України та Комісія з журналістської етики.

Не маючи змоги зробити медіа повністю підконтрольними, влада запровадила тактику індивідуального терору проти журналістів, які вперто продовжують розвінчувати її жорстокість, цинізм, недалекоглядність і недолугість рішень. Під кийки «беркутівців» і «тітушок» потрапляють усі без розбору журналісти. Навіть ті, що працюють у лояльних до влади медіа.

Якби правоохоронці хотіли знайти винних у перешкоджанні журналістській діяльності, у багатьох випадках це можна було б дослідити за фото– і відеоматеріалами. Не роблять цього, бо знають замовників. І продовжують до журналістів, як і до всіх українців, застосовувати, як виявилося, малоефективну методу: бий одного, щоб інші боялися.

  • Пане Аласанія, чи буде медіа-люстрація?

    Одним із надважливих завдань після Революції гідності є перетворення державного телебачення, повністю залежного від влади, у громадське — яке б об’єктивно інформувало про події, які відбуваються в Україні. Тобто не просто «припудреними», а зовсім іншими мають стати ефіри, зокрема Першого Національного, які роблять працівники Національної телекомпанії України — досить громіздкої структури, у віданні якої багато функцій і підрозділів. >>

  • Без «Кроку до зірок»

    Минулого тижня на засіданні Верховної Ради народний депутат від «Свободи» Ігор Мірошниченко вимагав від Генпрокуратури України розслідувати спільну діяльність «Громадського телебачення» та Національної телекомпанії України. Емоційний «свободівець» висловив незадоволення керівництвом НТКУ: гендиректором Зурабом Аласанією та його заступниками Олександром Лієвим і Дар’єю Юровською. >>

  • Міністерство брехні працює

    Минулі вівторок–середа стали ще одним кризовим періодом за три останні місяці протистояння громадянського суспільства і діючої влади. Речники останньої, страхаючи, протрубили, що «зачистять» київський Майдан за годину, а Президент Янукович перед тим порадив усім мітингувальникам розійтися. >>

  • Прабабуся української преси

    Відомо, що на українські терени журналістика прийшла в 1776 році, коли у Львові впродовж року виходив французькою мовою тижневик Gazette de Leopol («Львівська газета»). Перша газета українською мовою «Зоря Галицька» (1848—1857) — сучасниця «Весни народів» — виходила так само у Львові. >>

  • Минуле «далекобачення»

    У листопаді є дві дати, які спонукають говорити про історію електронних мас–медіа: на початку місяця у 1951 році транслювали перші телекадри у Києві, а раніше, 16 листопада 1924 року, здійснили першу в Україні радіопередачу з Харкова (з 1994 року це у нас офіційний День працівників радіо, телебачення і зв’язку). Тому ми вирішили поговорити про минуле телебачення з Іваном Мащенком, одним з найвідоміших українських дослідників історії радіо і ТБ, автором книги «Міфи і реалії телерадіоефіру» та двотомників «Телебачення України» і «Енциклопедія електронних мас–медіа». >>

  • Єгор Бенкендорф: 10% від рекламних доходів комерційних телеканалів — реальне джерело фінансування Суспільного телебачення в Україні

    За роки незалежності обговорювалося багато підходів до створення, функціонування та наповнення суспільного мовника. Сьогодні, коли процес створення Суспільного телебачення виходить на фінішну пряму, всі ці питання стають особливо актуальними. Про них ми і говоримо з генеральним директором Національної телекомпанії України Єгором Бенкендорфом. >>