Спас — стиглим яблукам час

Українці відзначають одне з найважливіших релігійних свят — Преображення Господнє, або ж Великий Спас. У християнському календарному циклі цей день посідає третє за значимістю місце після Різдва та Великодня. Здавна християни ставилися до Другого Спаса з надзвичайною повагою та пошаною, вважаючи за священний обов’язок принести до церкви найкращі фрукти, овочі, гриби, свіжозібраний мед, хлібні вироби, виноградні та яблучні вина — всі ті найщедріші плоди, якими обдарувала їх природа.

«Основна назва свята — Преображення Господнє. Яблучний Спас — уже народний варіант, який походить iз часів, коли жителі південних районів почали приносити на посвяту до церкви виноград та яблука. Для цього використовують воду, освячену ще на Маковія (Перший Спас — 14 серпня). Свято об’єднує у собі дві суттєві традиції: богословську і побутову. У цей день люди висловлюють вдячність Богу і природі за гарний урожай, у храмах проходять проповіді, які роз’яснюють сенс цього свята. Фаворське сяйво — це енергія, яка дає людині природну силу уподібнитися Богу. Тримати це сяйво в серці — ось мета, якої бажають досягти люди дорогою духовного самовдосканалення. Тому Другий Спас — не просто календарна дата, а ще один ступінь шліфування віруючою людиною своєї сутності», — пояснив «УМ» настоятель Свято–Юріївського храму, протоієрей отець Сергій Станкевич.

За Біблією, у цей день Ісус Христос разом зі своїми учнями піднявся на вершину гори Фавор. Раптом посеред ночі довкола спалахнуло дивовижне світло: Месія у блаженному сяйві здіймався на небеса. Усі почули голос Всевишнього, який оповістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Саме це і переконало присутніх у надприродній місії Христа — об’єднанні земних і небесних начал. «Преображення Господнє сягає ще ранніх часів християнства: коли учні побачили Ісуса Христа на цій горі, його обличчя і одяг випромінювали яскраве світло. Це було незавдовго до того, як Христа розіп’яли. Свято демонструє, що Ісус добровільно віддав себе в жертву на благо людям, це не було проявом слабкості. Тому в цей день ми висловлюємо йому вдячність за це. Традиційно прихожани приносять першоплоди, вирощені у своїх садах, дякуючи, що їхні труди не є марними», — додає «УМ» духівник Українського католицького університету отець Ігор Пецюх.