Провісник свободи слова

08.07.2011
Провісник свободи слова

Рівно десять років тому після звірячого нападу невідомих на лікарняному ліжку помер журналіст із Донеччини Ігор Александров. Чотири доби організм боровся зі смертю... А до того був Георгій Гонгадзе...

Саме імена цих двох журналістів — одного з центру України, іншого — зі Сходу, стали символом боротьби з тодішнім режимом, з утисками свободи слова в Україні загалом. Хлопці поплатилися за те, що об’єктивно і фахово виконували професійні обов’язки.

Учора на Північному кладовищі Слов’янська на могилі Ігоря Александрова відбулася панахида. Вшанувати пам’ять відомого в регіоні журналіста, директора інформаційної телерадіокомпанії «ТОР», зібралися близько чотирьох десятків його колег–журналістів із Донеччини, Польщі, рідні, друзі. Із їхніх уст звучали слова вдячності покійному за те, що одним із перших, ціною свого життя, торив дорогу до майбутньої свободи преси.

Співчуття вдові Ігоря Александрова Людмилі Олексіївні висловив і колектив «УМ». «Ми не намагалися зробити щось велелюдне, — розповіла «Україні молодій» Людмила Олексіївна. — Все пройшло тихо, без політичних гасел і закликів, по–християнському. Священик відслужив панахиду, присутні поставили свічки на могилу, зробили поминальний обід...»

Нагадаємо, в результаті розслідування вбивства було засуджено п’ятьох осіб — замовників, організаторів і виконавців. Один отримав термін ув’язнення 14 років, два — по 11 років; ще двом «дали» менше десяти. На думку пані Людмили, справа пішла не тим шляхом і покарали не тих людей. «Покарані були зовсім не ті люди, — вважає Людмила Олексіївна. — Навіть під час суду деякі з теперішніх в’язнів казали, що якби не «справа Александрова», їх би ніколи не засудили. Просто, щоб зняти напругу в суспільстві, знайшли цапів–відбувайлів. Одним із замовників визнали людину, яка була близькою до місцевого бандформування. Мабуть, він заважав комусь із місцевої влади, його й посадили. Очевидно, що не були засуджені справжні вбивці, які «професійно» орудували знаряддями вбивства — битками».

Зараз вдову журналіста турбує те, що вже невдовзі мають вийти на волю засуджені у справі її чоловіка. «Оскільки влада у Слов’янську залишилася та сама, що й у 2001–му, очікувати чогось позитивного не доводиться», — каже жінка.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>