Не дрімай, риючи Дунай

      Дунайський заповідник, у якому ще ніколи не проводили господарських, не те що будівельних, робіт, увесь нашпигований мінами часів Першої та Другої світових воєн. Про попередження науковців щодо цього «УМ» уже повідомляла, тепер же екологи узялися до справи серйозніше. «Ми повідомили про небезпеку масових вибухів у зоні, де працюють німецькі землекопи, Президента України, Прем'єра, Голову Верховної Ради, Міністерство транспорту, яке ініціює будівельні роботи, Міноборони та МінНС України, посольство Німеччини в Україні, міжнародну спільноту, — розповідає голова Київського еколого-культурного центру Володимир Борейко, — це наш громадянський обов'язок — не допустити чергової трагедії». За словами представника Всеукраїнської екологічної організації «Мама-86» Олега Листопада, Дунайський заповідник може стати другим Мелітополем чи Артемівськом. «Ще десять років тому ми попереджали про небезпеку цих військових об'єктів, — говорить пан Олег, — тепер же ми попереджаємо про замінованість Дунаю — там не можна копати без відповідних попередніх робіт».

      Про серйозну небезпеку і велику кількість мін свідчать не тільки історичні довідки, а й підтвердження фахівців МінНС України та Міноборони. За словами  представника Управління інженерних військ Міністерства оборони України підполковника Олександра Вознюка, небезпека підриву в Дунайському заповіднику таки й справді існує, проте відомство наразі не має «засобів для розміновування цього об'єкта».

      «Ми зовсім не закидаємо каміння в город Міноборони, — каже Володимир Борейко, — нехай зі складами військової техніки розберуться. Навпаки пропонуємо спільними зусиллями запобігти можливій трагедії, адже в заповіднику ніхто попередніх робіт не проводив і, судячи з усього, не збирається. А втiм, можна залучити німецьких фахівців, аби було бажання не наражати людей на небезпеку».

      За словами Володимира Сесина, представника Київського еколого-культурного центру, у зоні, де ведуться землепоглиблювальні роботи, за приблизними оцінками, лежить понад 2 тисячі мін часів війни. Дунай мінували неодноразово — і радянські кораблі Дунайської флотилії, і німецькі війська. Скидали у ріку міни з неба (так радянські військові хотіли зупинити поставку німцям румунської нафти). Для розміновування Дунаю свого часу Гітлер створив спеціальну групу тральщиків. Засміченість річки мінами була настільки велика, що радянські війська під час форсування Дунаю у 1944 році  використовували лише невеликі кораблі,  —  великі судна, «побоюючись» власних мін, не ходили цим шляхом.

      Але і це ще не все: на морському дні, у північно-західній частині Чорного моря, як свідчать історичні факти, лежить близько 170 затонулих кораблів, більшість з яких — військові. Не виключено, що на їх борту також є вибухонебезпечна зброя.

      У своєму черговому листі до міністра транспорту України Георгія Кірпи науковці зазначили: «Враховуючи те, що ви особисто активно лобіювали цей проект, незабезпечення транспортниками належних умов при спорудженнi суднового ходу ми розцінюємо як вашу власну халатність. Якщо вами не будуть вжитi заходи для розв'язання цієї ситуації і через днопоглиблювальні роботи від вибуху загинуть люди, ми будемо вимушені звернутися до суду для притягнення вас до відповідальності».