«Гівномет» летить у Росію

Увесь минулий рік чоловік, заповзято співпрацюючи з тутешнім штабом «регіоналів», добряче псував нерви кримській міліції, зокрема її новому–старому керівнику — генералу Геннадію Москалю. Головного міліціонера півострова Бен–Наїм методично піддавав нищівній критиці, а згодом навіть напнув кілька «протестних» наметів навпроти будівлі міліцейського Главка. У відповідь Геннадій Москаль в інтерв’ю одному з місцевих щотижневиків, не добираючи слів, назвав надокучливого дядька ... «гівнометом» спікера Кримського парламенту Анатолія Гриценка. І, звичайно ж, кримські правоохоронці предметно зацікавилися тим, які шляхи–дороги привели «екзотичного» правозахисника до сонячного Криму.

З’ясувалося, що нинішній Бен–Наїм, який колись був підданим Росії, у липні 1994 року проходив як підозрюваний у здирництві, квартирних махінаціях тощо у складі організованої групи «перевертнів» у погонах. Що­правда, у Московському суді Бен–Наїм був... Олегом Бондаренком. Олегу Моїсейовичу тоді «світило» чотири роки відбування покарання у колонії загального режиму (чинний вирок міського суду залишила без змін вища судова інстанція РФ. — Авт.). Але, перебуваючи на підписці про невиїзд, чоловік буквально напередодні оголошення вироку зник, за що у 1995 році був оголошений у розшук. Замітаючи сліди, він навіть примудрився стати... небіжчиком. Саме у цій іпостасі був упізнаний колишньою дружиною і похований на одному з московських кладовищ, що, до речі, офіційно зафіксовано відповідним актом і свідоцтвом про смерть, виданим Замоскворецьким ЗАГСом від 27 травня 2003 року. Далі, за даними кримської міліції, спритник благополучно «ожив» уже в Ізраїлі як Гельман. Пізніше змінив ім’я на нинішнє — Бен–Наїм. За ним екс–москвич легалізувався в Україні й відразу розвинув у Криму бурхливу діяльність як «відомий юрист і популярний журналіст» — таку оцінку йому дав сам спікер ВР АРК Гриценко...

У момент позавчорашнього затримання у Сімферополі, як повідомляє міліцейський відділ зв’язків із громадськістю, Марк Моїсейович «котився по підлозі, тупотів ніжками, вив, як білуга, бився об стіни, ніс маячню». Однак після істеричної «сцени» таки ознайомився з документами про давнішній розшук його російською стороною, рішенням про зняття українського громадянства­ (за надання завідомо неправдивих відомостей при його оформленні. — Авт.), відтак видворення за межі території нашої держави і заборону сюди повертатись упродовж най­ближчих п’яти років.

Нині в очікуванні подальшої екстрадиції до Москви «жертва міліцейського свавілля» перебуває в камері Сімферопольського ізолятора тимчасового утримання.