Розвіялися ефемерні, наївні надії про майбутній мир в Іраку, вибори і повернення країни до нового, освітленого демократією по-східному життя. Повстання, що почалося 4 квітня, не захлинулося в короткочасних сутичках, а розвинулося до масштабів — скажемо чесно — війни. Воно охопило дев'ять найбільших міст країни. Бої і перестрілки приносять щодня нові жертви, рахувати яких у жахливому потоці надходження нових втрат усе складніше. Так, на позавчорашній день, за повідомленням агенції NEWSru.com, в боях у шиїтських районах країни загинули 125 чоловік, 550 отримали поранення; серед загиблих більшість — 110 чоловік — складали іракці.

8 квітня 2003 року. За місяць Джордж Буш оголосить про закінчення фази активних бойових дій в Іраку. А поки там тривають запеклі бої за Багдад. Той день став переломним у свідомості багатьох українців, адже загинув наш молодий відеожурналіст Тарас Процюк, у якого залишилися дружина та син. І хоча для більшості його ім'я не було відомим (Тарас останнім часом жив здебільшого в Польщі і працював на британську інформаційну агенцію «Рейтер»), але обставини його смерті поставили багато питань, які залишилися без відповідей посьогодні.

Для близьких рядового Руслана Андрощука війна в Іраку закінчилася непоправним горем — назад, у рідний Новоград-Волинський, що на Житомирщині, хлопця привезуть у цинковій труні — така ціна миру, який несе український контингент у мусульманській країні. Це перша бойова втрата наших миротворців за весь час перебування в Іраку. Як повідомили «УМ» у прес-службі Міністерства оборони України, трагедія сталася під час бою за ріку Тигр: пострілом з ручного протитанкового гранатомета іракські бойовики підбили український бронетранспортер. Внаслідок вибуху отримали поранення шестеро українських військовослужбовців. Один з них, кулеметник Руслан Андрощук, що якраз сидів на броні БТРа, отримав важке поранення і помер під час евакуації в базовий табір.