Кишенькова соціологія (незаангажованих фірм на цьому поприщі в Україні знайдеться не більше двох–трьох) зазнає фіаско. «Контори на виклик», що впродовж кількох років «ліпили» Віктору Ющенку по два–три відсотки рейтингу, і «дані» яких ретранслювали томенки, яворівські та інші недопатріоти з БЮТу, нині вимушені давати діючому главі держави 5–7%. Бо проти фактів не попреш. Хоч насправді загальноукраїнський рейтинг Ющенка як кандидата в президенти перетнув 9–відсоткову позначку (це засвідчують не лише окремі відкриті, а насамперед закриті — найоб’єктивніші — опитування), і В.Ю. вже вийшов на третю позицію в президентській гонці та наближається в цьому змаганні до Прем’єрки. У трьох же західних областях Ющенко вийшов у лідери, тенденція відчутного зростання його рейтингу «мігрує» до Центру України.

Проект змін до закону про вибори Президента знову не пройшов через горнило Верховної Ради. До кінця року залишається всього лише три пленарні дні (включно з сьогоднішнім). А наступного разу парламент збереться у пленарному режимі вже після першого туру президентських виборів. Тож, най­імовірніше, вибори пройдуть за існуючим, дещо сирим, законом.

Засніжило Юлину батьківщину — Дніпропетровщину. І морозець цюкнув. Ми з сусідом, дядьком Максимом, стоїмо на зупинці, потираючи захололі руки. Очікуємо «маршрутку», що десь, мабуть, заблудилася. Чи на ній пишуть зомбований напис: «Юлія Тимошенко — наш Президент». Адже по місту вже давно шмигають такі маршрутні агіткур’єри на колесах із твердженням: «Віктор Янукович — наш Президент». Можна подумати, що вже обрали його і настало благоденствіє в душах штабістів.