Либонь, самовпевнені хлопці знову вирішили (шостий раз у цьому році. — Авт.), що оскільки вони у тільняшках, то обов’язково «прорвуться». Та місцева Державтоінспекція пильність не втрачає. Цього разу стражі доріг прискіпались до флотського КамАЗа з позначкою «вибухонебезпечно», у відритому кузові якого в око впадали характерні зелені ящики.

Трагедія сталася два дні тому на атлантичному узбережжі Ліберії, де миротворчу місію під егідою ООН проводить 56–й окремий вертолітний загін Збройних сил України. Як повідомили «УМ» у прес–службі Міноборони, миротворці набирали океанську воду в цистерну, коли раптова велика хвиля затягнула 38–річного старшину Ігоря Іщука. Вода потягла старшину у відкритий океан. У повітря підняли гелікоптер Мі–8 56–го загону, який за деякий час знайшов тіло Ігоря Іщука на поверхні океану.

Цю інформацію озвучив на прес–конференції начальник Управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області генерал–майор міліції Анатолій Науменко. Як він повідомив, затриманий, розшукуваний за раніше здійснені злочини, має досвід спецпідготовки — свого часу він служив в Афганістані. У нього вилучено спецапаратуру та більше десяти мобільних телефонів.

Їх перепоховали на Байковому кладовищі. 19 листопада 1989 року вони ще вважалися «особливо небезпечними злочинцями–рецидивістами», утім над їхніми могилами вперше без перешкод вдалося підняти синьо–жовті прапори. Люди в формах і в цивільному не ламали древка і не били прапороносців, як тоді водилося. Може, тому що зібрання було надто велелюдне. Сьогодні той пам’ятний листопадовий день порівнюють за значенням із перепохованням на Батьківщині Тараса Шевченка. Усі троє, виснажені тривалими ув’язненнями й протестами, якими волали до людей і світу про знущання над образом Божим, передчували свою близьку смерть. Але дивилися за межі болю.

Новий 2010 рік розпочнеться з десяти вихідних, які триватимуть із 1 по 10 січня. Так, перший день Нового року за щасливим збігом припаде на п’ятницю і плавно перейде у вихідні, а робочі дні наступного тижня — 4, 5, 6, 8 січня уряд уже оголосив вихідними. Про відповідне розпорядження Кабміну повідомила в середу міністр праці та соціальної політики Людмила Денисова. Керівникам підприємств, установ та організацій із п’ятиденним робочим тижнем рекомендують перенести робочі дні: з понеділка, 4 січня — на суботу, 16 січня, з вівторка, 5 січня — на суботу, 30 січня, з середи, 6 січня — на суботу, 13 лютого, а з п’ятниці, 8 січня — на суботу, 27 лютого.

Перевірка підтвердила, що в період ажіотажного попиту на проти­грипозні ліки необґрунтованим підвищенням цін на ліки «грішили» як деякі власники столичних аптек, так і виробники з посередниками. Як повідомив «УМ» начальник Державної інспекції з контролю за цінами в місті Києві Максим Глущенко, під час перевірки ВАТ «Фармак» — виробника противірусного препарату «Амізон» — вдалося встановити, що наприкінці жовтня поточного року ціна на дефіцитні таблетки необґрунтовано зросла до 20 відсотків. Відповідно до постанови Кабміну, оптово–відпускна ціна за упаковку «Амізону» дозуванням 0,25 міліграма (10 таблеток) повинна становити 10,87 гривні. Але виробникові більше сподобалася інша ціна — 12,8 гривні за упаковку (попит від цього не зменшився). Завдяки цьому маневру компанія отримала додаткових прибутків на суму близько 280 тисяч гривень.

З усіх безкоштовних радостей життя лишився тільки сир у мишоловці. Навіть вода з бювета тепер коштуватиме 40 копійок за літр. Для всіх верств населення, крім пільговиків та пенсіонерів. Улюблені «бабусі Черновецького» напуватимуться задарма, а решта згадає казочку про те, як перетворитись на козеня, обравши не того мера.

Подібні процеси для Апеляційного суду Дніпропетровської області останнім часом справді вже стали звичними. Лише виголошені ним вироки серійному вбивці 40 жінок Сергієві Ткачу та юним мисливцям за людьми, на совісті яких більше 20 навмисних смертей, чого варті. Справа, слухання якої розпочалося вчора, за своєю масштабністю, можливо, з двома вищезгаданими «тягатися» й не зможе. Проте теж повчальна. На лаві підсудних опинилися троє жителів Київщини — Ігор Підгайний та брати Іщуки. Свій злочинний промисел вони розпочинали на батьківщині з так званого «гоп–стопу»: підвозили на авто людей і, якщо серед них траплялися жінки, завозили нещасних до безлюдних місць, грабували, глумилися, щоправда, не вбивали.