Правда як ліки

Про трагедію, що сталася в урочищі Дем’янів Лаз на околиці Івано–Франківська влітку 1941–го, коли радянські карателі, тікаючи з міста під натиском гітлерівців, удалися до масових розстрілів невинних прикарпатців, «УМ» розповіла в суботньому номері. Минулої неділі на цьому скорботному місці відбулося віче–реквієм, присвячене двадцятиріччю перепоховання останків жертв, замучених відступаючими енкаведистами.

Кілька тисяч іванофранківців шанобливо вітали Віктора Ющенка як Президента, котрий доклав чимало зусиль для відро­дження історичної правди про цілеспрямоване винищення українців «червоним» тоталітарним режимом та пробудження національної пам’яті. «Саму Україну, український народ сталінський режим люто ненавидів, — наголосив, виступаючи на віче–реквіємі, глава держави, — а понад усе він не міг забути і пробачити нам Українську Народну Республіку, він жахався нашої національної снаги, маніакально вбачаючи в кожному українцеві прихованого повстанця».

Експозицій, які підтверджують диявольську жорстокість радянської тоталітарної системи, в Україні вже чимало, та лише в музеї, відкритому позавчора в меморіальному комплексі «Дем’янів Лаз», нарешті вперше у вітчизняній практиці названо прізвища «червоних» садистів. Це ще один важливий крок на шляху до історичної справедливості, бо, за словами Віктора Ющенка, «жертви і кати — це завжди дві сторони однієї трагедії» і «дуже важливо, що відомі не тільки сотні імен людей, розстріляних у Станіславі,<...> а відомі 377 імен катів».

Президент твердо стоїть на тому, що «в посткомуністичній, посттоталітарній, постгеноцидній Україні історична правда життєво необхідна як ліки, як повітря». Це потрібно не для того, аби сумувати над втраченими колись можливостями. «Ми очистимося від скверни, — впевнений Віктор Ющенко, — відкриємо істину, відродимо справедливість і продовжимо шлях у майбутнє як вільна, горда і велика європейська нація».