Коли в команди немає виразної гри, інколи це вдається пояснювати хоча б наявністю пристойних результатів. Адже поєднувати красу й перемоги в одному футбольному флаконі вдається значно рідше, ніж того хотілося б шанувальникам «спорту номер один». У випадках же, коли відсутність видовища накладається на незадовільні виступи, зазвичай відправляють у відставку тренера. Зрозуміло, що керманич збірної України Олексій Михайличенко допрацює до кінця відбіркового циклу чемпіонату світу, але доцільність його подальшого перебування на посту головного тренера викликає величезні сумніви. Адже і в рідній країні є більш імениті й авторитетні фахівці, яким можна було б довірити команду. Скажімо, ті самі Павлов і Маркевич.

Допомогти Льосіку утриматися на посаді може лише неймовірний збіг обставин, коли наші таки добудуть путівку на «мундіаль». Але для цього треба за місяць обіграти в Дніпропетровську потужну англійську «машину». За нинішніх обставин це ввижається фантастикою. Хіба що Капелло привезе до України дублюючий склад, та й тоді авторитет родоначальників футболу не дозволить їм грати розслаблено. Причиною такого невтішного розкладу стала позавчорашня гостьова нічия в Білорусі.

Тоді як іншим європейським збірним належить провести ще по два тури кваліфікації на шляху до «мундіалю», представники дев’ятої групи вже закінчили свій відбірковий турнір. Тріумфатором у цьому квінтеті, пройшовши дистанцію без очкових втрат, стала збірна Голландії. А от норвезька команда наче й виконала завдання–мінімум, виборовши другу сходинку, але навряд чи потрапить до стикових матчів. Оскільки схоже, що саме у «вікінгів» буде найгірший результат серед других колективів усіх груп і саме вони виявляться зайвими.

Тим часом місце на майбутньому світовому форумі гарантували собі ще три збірні з інших континентів. У Південній Америці, звідки безпосередньо до ПАР потраплять чотири команди, за два тури до фінішу бразильці й парагвайці вирішили свої завдання. А в Африці достроково переможцем у своїй групі стала Гана.

До чвертьфіналів світового форуму в Мілані пробилися п’ятеро українських боксерів із 11, що вийшли на старт турніру. До здобуття медалі кожному з них залишалося зробити один крок, але вдалося його здійснити лише трьом.

Надто вже схожим на казку був похід Бондаренко–молодшої на відкритому чемпіонаті США: після одного виграного матчу за два попередні роки — одразу стрибок до п’ятого раунду. Утім, і для суперниці українки по чвертьфіналу нинішній «Ю–Ес оупен» є найкращим у її поки що нетривалій кар’єрі. Та все ж 19–річна бельгійка Яніна Вікмаєр спромоглася свої мрії перетворити на реальність.