«Бідонний архів» і міномет

Днями галицькі пошуковці знайшли унікальний архів Української Повстанської армії, запакований у два іржаві бідони. Документи належать до 50–х років, коли УПА перебувала в суворій конспірації, тому основний масив документів передавала на Захід або ховала «поглибше» у лісі. Отже, більшість документів ще чекає на своїх відкривачів. Документи ж, захоплені енкаведистами, одразу перекочовували до Москви. У віднайденому архіві — документи, фотографії та підпільні друковані видання. На думку істориків, знайдені папери належали референтурі пропаганди останнього надрайонного проводу ОУН Золочівщини, а зброя — одному з відділів УПА. Крім цього, виявили й артефакти повстанського побуту: казанки, лопати і навіть цигарки. Самі ж пошуки проводили Центр досліджень визвольного руху та Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять».

Серед виявлених документів 26 повстанських фотографій малого формату, а самі матеріали віднайденого архіву становлять близько 500 аркушів із понад 70 різних документів. «Знайдено також невикористані фотоплівки, датовані жовтнем 1952 року — це найпізніші з–поміж знайдених матеріалів, — пояснив речник Центру досліджень визвольного руху Андрій Шевців. — Наявність значних запасів інших витратних матеріалів — паперу друкарського та письмового призначення — свідчить про підготовку тогочасного надрайонного проводу ОУН Золочівщини до тривалої подальшої діяльності». Крім «паперових» скарбів, пошуковці у сховку знайшли 81–міліметровий міномет. Як пояснив директор ЦДВР Руслан Забілий, ця знахідка є підтвердженням того, що пов­станці, крім суто стрілецької зброї, для широкомасштабних акцій використовували і важку піхотну. Як кажуть дослідники, унікальність знахідки полягає в тому, що досі вдавалось виявити лише фрагменти стрілецької зброї.

«Хоча й в УПА було розвинуте діловодство, її підпільні архіви вдається віднайти дуже рідко, — каже Руслан Забілий. — Це пов’язано, в першу чергу, із тим, що повстанці не завжди встигали сховати свою документацію від ворога. Ті архіви, які все ж були сховані, в більшості випадків неможливо знайти, адже людей, які їх заховали, вже немає серед живих. Коли ж на архіви натрапляє хтось випадково, нерідко такі знахідки нелегально продають приватним колекціонерам, тоді вони залишаються недоступними для істориків. Віднайдений архів є дуже цінним, оскільки він зберігся недоторканим та цілісним комплексом і має значення не лише історичне, а й музейне».

Зокрема, витратні матеріали — папір, чорнило та фотоматеріали — проливають світло на «внутрішню кухню» роботи пропагандистів збройного підпілля 50–х років: у період, коли боротьба вже йшла на спад. Також багато цікавого можна знайти у виявлених особистих записниках: раніше невідомі шифри та приватні нотатки. Серед «бідонних скарбів» навіть список адрес радянських концентраційних «трудових» таборів. Це свідчить про те, що партизани у 50–х роках підтримували тісні контакти з засланими до Сибіру родичами та братами по зброї.

Фахівці наразі вивчають знайдені документи та ідентифікують речі. Після цього вони поповнять експозицію Меморіалу пам’яті жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».