Головний месидж від Світлани Берзіної, директора київського зоопарку та радника мера з питань охорони навколишнього середовища, полягає в тому, що бездомних тварин ніхто не збирається вбивати. Точніше, евтаназія можлива у двох випадках: коли тварина проявляє неконтрольовану агресію чи є невиліковно хворою. У решті випадків підібраних на вулиці кішок та собак будуть стерилізувати, підліковувати та випускати на волю. Захисники тварин не вірять: ще не так давно Київ лихоманило від повідомлень про трупи чотирилапих з явними ознаками отруєння. Мовляв, отруту в їжу підсипали працівники ЖЕКів — з благословення мерії. Звичайно, довести це неможливо. Утім як і спростувати. Жодного «жеківця» не спіймали за руку в момент, коли він «присмачував» дитиліном ковбасу і приманював нею бездомного пса. Жоден «жеківець» не зізнався б, що відповідне розпорядження негласно надійшло з Хрещатика, 36. Словом, історія темна і неприємна. І, що найгірше, це аж ніяк не її кінець.

Можете закидати мене помідорами презирства та облити соусом обурення. І ось так подавати на стіл. Мені — як би це сказати делікатніше? — не надто близька тема бездомних тварин. Тобто свій обов’язок я виконала і тему висвітлила. З позиціями сторін–опонентів — усе як годиться. Але...