Вусолапосмерть?

28.05.2009
Вусолапосмерть?

Мама їх не захистить... (Фото Тетяни ШЕВЧЕНКО.)

Головний месидж від Світлани Берзіної, директора київського зоопарку та радника мера з питань охорони навколишнього середовища, полягає в тому, що бездомних тварин ніхто не збирається вбивати. Точніше, евтаназія можлива у двох випадках: коли тварина проявляє неконтрольовану агресію чи є невиліковно хворою. У решті випадків підібраних на вулиці кішок та собак будуть стерилізувати, підліковувати та випускати на волю. Захисники тварин не вірять: ще не так давно Київ лихоманило від повідомлень про трупи чотирилапих з явними ознаками отруєння. Мовляв, отруту в їжу підсипали працівники ЖЕКів — з благословення мерії. Звичайно, довести це неможливо. Утім як і спростувати. Жодного «жеківця» не спіймали за руку в момент, коли він «присмачував» дитиліном ковбасу і приманював нею бездомного пса. Жоден «жеківець» не зізнався б, що відповідне розпорядження негласно надійшло з Хрещатика, 36. Словом, історія темна і неприємна. І, що найгірше, це аж ніяк не її кінець.

 

Проблема коми: каструвати не можна знищити

Власне, розмови про бездомних тварин пожвавились на тлі Євро–2012. Заступниця київського мера Ірена Кільчицька поставила перед підлеглими завдання: вирішити проблему тих, хто «гуляє сам по собі», до футбольного чемпіонату. Водночас вона сама чесно зізналась, що грошей на стерилізацію тварин немає. Утім про фінансовий момент — дещо згодом. Думки «бути чи не бути» бездомним тваринам розділилися. Кільчицька не вимагала відстрілювати та труїти котів і собак. Вона лише натякнула, що тварин розвелося забагато, а каструвати їх — занадто дороге задоволення.

Керівник Головного управління ветеринарної медицини Людмила Олійник додає, що протягом 2008 року в Києві були зафіксовані шість випадків сказу у тварин, а з початку цього року — два. Нібито й небагато, але сказ — невиліковна хвороба центральної нер­вової системи — легко поширюється і є дуже небезпечним. До того ж, випадки нападу бездомних собак на людей значно почастішали. Постраждалі кияни дуже гостро реагують на сліди від собачих зубів і заявляють про готовність взяти «суд Лінча» у власні руки. Зрозуміло, що зайве напруження від 30 тисяч бездомних тварин у Києві нікому не потрібне. Прикро тільки те, що ніхто зі столичних чиновників не скаже чесно і відверто: які саме плани вони мають стосовно цих тварин?

Голова громадської організації «SOS» Тамара Тарнавська давно відстежує долю бездомних тварин. За її даними, тільки у 2007–му було вбито п’ять тисяч собак. У минулому та цьому році тенденція до знищення тварин зберігається. А знищують їх варварським методом: дитилін та подібні йому препарати блокують дихальну систему тварини. Вона помирає при повній свідомості й у страшних муках. Інколи агонія триває доволі довго. Але ветеринарний «головнокомандувач» Людмила Олійник голосує за евтаназію. Тільки — важлива поправка! — за гуманну.

З гуманністю в Україні така сама проблема, як і з наявністю достатніх коштів. Про дірку в міському бюджеті, створену зусиллями Черновецького, зараз говорити не будемо. Задля справедливості: собачий концтабір у Бородянці існував і до Черновецького. У 2006–му в засобах масової інформації прокотилася серія публікацій та репортажів про нечувану жорстокість Бородянського притулку. Активісти Ліги захисту тварин «Доггі» штурмом узяли Бородянку і відмили собак, які (буквально) по вуха сиділи в екскрементах. У 2007–му Кільчицька згадала, що Бородянський притулок для тварин — як–не–як, комунальне підприємство. Отже, з гестапівськими методами там зав’язали. Нібито... А наприкінці 2008–го КП «Притулок для тварин» отримав нового керівника — Ольгу Дроздову.

Хто з’їв собачий корм

Активісти «SOS» твердять, що дев’ять мільйонів гривень, виділених на стерилізацію тварин, столичні чиновники невідомо куди поділи. Сумнівно, щоб вони стерилізували самі себе, але гроші зникли. Хоча самі можновладці оперують цілковито іншими сумами та фактами. По–перше, уся програма опіки над бездомними тваринами передбачає 76 мільйонів, каже Світлана Берзіна. Половина з них має піти на будівництво нового великого притулку, на реконструкцію Бородянки, на районні міні–притулки. Половина від половини, що лишилася, — на комунальне обслуговування цих притулків, на зарплату співробітникам тощо. Решта (тобто приблизно 19 мільйонів) — на стерилізацію.

Згадані 76 мільйонів, продовжує Берзіна, мають надходити частково з міського бюджету, частково — з районних бюджетів, частково — з госпрозрахункових грошей від комунальних підприємств. Сюди ж включено й спонсорські пожертви, і гроші партнерських організацій. Зараз із коштами і справді сутужно, каже Берзіна. Особливо «жадібними» є районні адміністрації. Але на них знайшли «управу»: тепер щоразу на міській колегії райони по черзі звітуватимуть перед КМДА стосовно бездомних тварин. Кожен голова райдержадміністрації мусить доповісти, як просувається справа з міні–притулком для тварин на довіреній йому території та які кошти йому вдалося залучити.

І ще кілька цифр: на сьогодні стерилізовані 1472 тварини, говорить Берзіна. Утім комунальна ветеринарна клініка має інші підрахунки: там кажуть, що кастрованими є три тисячі тварин, тобто десята частина від усього «поголів’я». На стерилізованих тварин одягають спеціальні червоні нашийники. На запитання, чому ж на вулицях не видно «червоногалстучних» котів та собак, директорка зоопарку відповідає, що чотирилапі свої нашийники... гублять. Що ж, теоретично можливо все...

 

ДО РЕЧІ

У чиїх руках їхні дев’ять життів

У тому, що «Притулок для тварин» у Бородянці змінив керівника, є велика заслуга ЗМІ. Під тиском преси та, як прийнято казати, громадськості, Ірена Кільчицька провела відкритий «кастинг» претендентів і зупинилась на кандидатурі Ольги Дроздової. Дроздова лише півроку тому стала старшою сестрою братам нашим меншим. Серед вітчизняного чиновництва прийнято вважати, що шість місяців — це не термін. Принаймні сама Дроздова це підкреслює. Як і те, що про минулі правопорушення у притулку їй нічого не відомо. Прокуратура розслідує факти жорстокого поводження з тваринами, перевіряє фінансові зловживання попереднього керівництва, — неохоче коментує вона.

А енергійна та активна Світлана Берзіна жваво розповідає про плани стосовно побудови нового притулку в Деснянському районі. «Зараз розглядається варіант із земельною ділянкою біля ТЕЦ–6. Там у недобудованому стані перебуває цвинтар для тварин. Ми думаємо над тим, що цю ділянку краще перевести із земель лісового фонду в землі загального користування. Це було б непогано, бо людина після похорону своєї тварини змогла б зайти в притулок і, можливо, взяти собі нового домашнього улюбленця», — каже вона. І уточнює: на цей проект потрібно 10—12 мільйонів гривень і рік–півтора часу. Відтак у притулку можна буде розмістити до тисячі тварин.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>