Вітчизняну «глибинку» вже «розкусили» закордонні туристи, які непогано знаються на особливостях тієї чи іншої країни. Ласим шматком для них наші віддалені містечка та села стали ще й тому, що, аби пізнати їх екзотику, не потрібно мандрувати на кінець світу. Навіщо? Наша «глибинка» розташована значно ближче і здебільшого розпочинається там, де закінчуються дороги, електроенергія, водогони, газопроводи тощо. І побувавши там, іноземці, як правило, не приховують захвату від гострих вражень. Деякі навіть кажуть, буцімто здійснили мандрівку з ХХІ століття мало не в кам’яний вік. Із тією, щоправда, різницею, що аборигени цих місць мешкають таки не в печерах...
А тим часом, виявляється, їхня «євроглибинка» для нас теж досі залишається своєрідною «террою інкогніта». Бо, погодьтеся, ділові чи приватні поїздки за кордон здебільшого обмежуються відвідуванням столиць, відомих курортів, історичних та культурних пам’яток. Утім завдяки недавньому перебуванню в країнах «ближньої» Європи вдалося розглянути трохи ближче і їхню глибинку. І відшукати там теж купу екзотики.