Уже традиційно на Андріївському узвозі поблизу Замку Річарда впродовж ночі з 28 на 29 червня показуватимуть фільми молодих авторів. «Ми починаємо, коли сонце заходить, і закінчуємо показувати, коли сходить, бо далі неможливо дивитися», — каже «батько й мати» кінофестивалю «Відкрита ніч» Михайло Іллєнко.
Уже третій рік поспіль фестиваль транслюватиме Перший Національний. Щоправда, цього року вперше «Відкрита ніч» проходитиме ще на трьох майданчиках — у кінотеатрі «Київ» (квитки коштуватимуть 40—50 грн.) та безкоштовно у селі Старі Петрівці Вишгородського району. У кінотеатрах будуть показувати також кращі картини з попередніх років. В останню мить до «Відкритої ночі» долучився ще один екран на фестивалі «Трипільське коло» у місті Ржищеві. «На прохання канадської діаспори, яка цікавиться нашою культурою, ми вперше цього року також будемо транслювати «Відкриту ніч» по інтернету», — розповідає продюсер «Відкритої ночі» Андрій Урюмов.

Зустрівши на цьогорічному полтавському «Мазепа–фесті» головного «тартаківця» Сашка Положинського, я вирішила запитати його про щастя. Бо з музикантами й так завжди говориш про музику...

19 червня по червоній доріжці до кінотеатру «Пушкінський», де відбувається Міжнародний московський кінофестиваль, пройшлися зірки кінематографії. Із закордону запросили польського режисера Кшиштофа Зануссі, актрису Лів Ульман, японського актора, режисера і продюсера Такеші Кітано, голлівудських зірок Уілл Сміт і Шарліз Терон. Стрічку показували перед офіційним відкриттям на ММКФ. За іноземними гостями пройшли ще десятки російських акторів і режисерів, серед яких українець Олександр Роднянський.

З 2003 року в Угорщині діє Український національний театр. І хоча п’ятирічний ювілей для театру, що працює в Україні, навряд чи доречно виводити в категорію особливих подій — у нас і набагато поважніші мистецькі дати святкують не так гучно, як хотілося б, — тут, як кажуть, випадок особливий. Бо підтримувати традиції української режисури й драматургії за кордоном сьогодні хочуть і можуть одиниці. Серед них — засновник і художній керівник Українського національного театру в Угорщині Олександра Корманьош–Бакляк.

«Це питання неможливо відкласти на потім. Що відбувається через те, що в нас є література? Що відбувається з буттям, коли кажуть, що існує щось таке, як Словесність?»

«Коли я побачив Камалію на нагородженні «Людина року 2007», відразу зрозумів, що це зірка, під яку треба писати сценарій. Так, як робиться в Голлівуді. Є зірка, а під неї знаходять гроші, пишуть сценарій, шукають інших героїв, і виходить кіношедевр, який здобуває перемоги на фестивалі», — каже кінопродюсер Володимир Хорунжий.