Розпорошеність між різними дер­жавними структурами всього комплексу забезпечення дітей з особливими потребами, відокремлення медичної реабілітації від соціальної і відсутність єдиної системи реабілітації для дітей з ДЦП не сприяє ефективному лікуванню й адаптації хворих дітей. Про це говорили учасники «круглого столу» «Соціальне партнерство заради здоров’я дітей», проведеного в суботу у Трускавці.

Задимлення виявили вчора вранці у конвеєрному штреку пласта К8. На місце аварії прибули підрозділи гірничорятувальників, а всіх шахтарів почали терміново піднімати на поверхню. Близько першої години дня під землею залишалися ще два десятки людей, причому про долю одного з них якийсь час не було нічого відомо.

П’ятеро чоловіків діяли не у формі, а стомленим заробітчанам, які повернулися з–за кордону, показували липові посвідчення, які ховали так швидко, що ті нічого не встигали роздивитися. Псевдоміліціонери вимагали в людей зароблені важкою закордонною працею гроші, нібито щоб перевірити, чи вони не фальшиві.

За добу послугами сто­личного метрополітену користуються майже 2,3 мільйона пасажирів. Усі вони спускаються під землю, щоб вийти назовні через декілька зупинок чи в іншому куточку міста. Але раз на один–два місяці хтось із пасажирів заходить до метро з наміром більше ніколи не повернутися до земного життя. Так, 31 січня під поїзд, який прибував на станцію «Поштова площа», кинувся 43–річний житель Волинської області. Ма­шиніст устиг екстрено загальмувати й не допустив наїзду на чоловіка. Протягом трьох хвилин неушкодженого пасажира підняли з колії на платформу, після чого поїзд відправився у напрямку станції «Либідська». Десятьма днями раніше на столичній станції метро «Вокзальна» під вагон кинувся молодий чоловік — мешканець Кіровоградщини. Ма­шиніст загальмував, але не встиг зупинити багатотонний поїзд, чоловік загинув.

Неймовірний прецедент в історії На­ціо­нальної премії імені Т. Шевченка стався днями — Шевченківський комітет уперше за час свого існування вибачився перед номінанткою, актрисою Галиною Стефановою за вилучення зі списку номінацій однієї з трьох вистав, а саме «Польові дослідження українського сексу» за однойменним романом Оксани Забужко, та поновив виставу в номінаційному списку. Для цього Комітет зібрався на екстрене засідання 31 січня, в четвер, і 13 «комітетників» одноголосно проголосували за це рішення.

Як повідомляла наша газета, Сергія Смир­нова, відомого ще на прізвисько «Сквозняк», було розстріляно в ніч із 10 на 11 грудня минулого року в Кривому Розі, коли він із подругою повертався до однієї зі своїх квартир.

Стрілянина сталася о 10.25 майже в самому центрі міста. На допомогу пораненому підоспіли перехожі, які йшли на богослужіння. Вони й викликали «швидку». На момент прибуття медиків постраждалий був у тяжкому стані, а тому з місця НП його одразу ж повезли на операцію. Жертва нападу — раніше судимий львів’янин, який кілька років тому вийшов із в’язниці. Він був причетний до скоєння низки розбійних нападів, пограбувань та крадіжок.

Учора в Києві, на перехресті Банкової і Лютеранської, знов ішла маніфестація. Як у часи «України без Кучми» або акції «Повстань, Україно». І знов, як колись, месиджі лунали у бік президентської адміністрації — тільки до повалення кучмівської влади їхні автори вже не закликали. 4 лютого пам’ятне місце згуртувало ошуканих вкладників компанії «Еліта–Центр».

Не витурювати до Росії, де його життю нібито загрожує небезпека, редактор кемеровської регіональної газети «Російський репортер» та керівник місцевого відділення опозиційного «Об’єднаного громадянського фронту» пан Косвинцев просив нашу владу ще в лютому 2007 року. За його словами, у РФ недругів нажив через публікацію низки матеріалів, в яких викривав корупцію серед місцевих чиновників, у високих міліцейських колах, а також за співробітництво з опозиційною «Новою газєтою», де свого часу працювала покійна нині журналістка Ганна Політковська. Оскільки, стверджував Олександр Косвинцев, на батьківщині на нього полюють спецслужби, залишився чекати на відповідь української сторони про надання політичного притулку, не повертаючись до Росії.

«Це страшна втрата, — засмучено сказала «УМ» актриса Ольга Сумська. — Можна сказати, що він був режисером мого життя, адже популярність, слава, нові ролі й пропозиції прийшли до мене після серіалу «Роксолана». Я хотіла попасти потім у кожну його картину, і він мене пробував, але акторів затверджували в Москві, бо всі фільми зараз знімаються за російські гроші, і, відповідно, вони там затверджували російських актрис. Більше того, пропрацювавши більше 10 років у театрі імені Лесі Українки, звання «Заслужена артистка України» я теж одержала з подачі Бориса Костянтиновича і студії «Укртелефільм».