Наша Церква – завжди відкрита для всіх.
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
Україна – вже понад півтора року не мала жодного «дня миру». (facebook.com/epifaniy)
Всі ми знаємо, і не зі слів, що таке протилежність миру – війна. Знаємо, відчуваємо і повсякчас переживаємо всі її руйнівні наслідки – не лише зовнішні, а й внутрішні. Саме тому для всіх нас цінним, найбажанішим, омріяним і необхідним нині є МИР. Ми його прагнемо, захищаємо, вимолюємо і всіма силами стараємося наближати.
Сьогодні у міжнародному календарі – День миру. Понад 40 років тому він був встановлений Генасамблеєю ООН. Щороку міжнародні інституції закликають відмовитись від насильства, зупинити війни. Але це не діє. Бо в центрі Європи вже довгий час триває справжня людиноненависницька війна на знищення цілого народу, окремої української нації.
Це не конфлікт, як дехто намагається твердити, і не внутрішня громадянська війна – це свідоме, сплановане знищення агресивною державою населення іншої незалежної держави, загарбання чужих територій, майна, цінностей та історії.
Ця держава-агресор нахабно топче мир і закон, не поважає міжнародні інституції і не визнає права на існування інших народів. Вона – проти миру, а тому весь світ повинен на це відреагувати. І не висловленням чергової «глибокої стурбованості», не дипломатичними безсилими фразами про примирення зі злом, а діями, спрямованими на рішуче зупинення цього зла. Хіба Христос прагнув примиритися з дияволом? Зі злом треба не миритися, не домовлятися, а рішуче присікати.
Найбільша за площею країна серед повністю розташованих у Європі – Україна – вже понад півтора року не мала жодного «дня миру», коли би не було загрози атак, обстрілів чи бомбардувань. Не полічити всіх втрат, жертв і руйнувань, яких завдала, та й далі щодня надалі завдає нам росія, починаючи з 2014 року, коли наша суверенна держава зазнала військового вторгнення з боку РФ.
Україна – мирна країна, народ якої завжди поважав і цінував мир, ніколи не прагнув і не намагався захопити чужого, вибудовував цивілізовані мирні відносини з іншими країнами, поважав їхню незалежність і суверенність.
Ми завжди прагнули мирного співіснування і добробуту. Ми і зараз є миротворцями, захисниками, бо захищаємо мир на своїй рідній, дарованій нам Богом, Батьківщині. Ми боремося за справедливий мир – не за фальшивий мир у неволі чи в брехні, ми захищаємо належне нам право жити в мирі справжньому, у свободі, гідності та правді.
І нехай Господь допоможе нам у цьому!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українці – незламні, тож боротьба триває
Наші священнослужителі – завжди поруч як порадники, як друзі, як наставники, як добрі пастирі. Наша Церква є місцем щирої молитви, відвертих розмов, надійної допомоги, необхідної підтримки. >>
У самій суті своїй тероризм є явищем, що не може бути виправданим. Адже це свідоме вбивство, тортури заради якоїсь начебто «вищої» мети. Та про яку «вищу мету» може йти мова, коли агресор нехтує найбільшою цінністю – людським життям? >>
путіну було необхідно знизити тиск всередині РФ та зберегти обличчя, повернувши захоплених на Курщині строковиків. Відповідальним за обміни з української сторони необхідно було за радянськими традиціями організувати до свята медійну «перемогу». >>
Це питання не церковне, а державотворче. Це не день розколу, а день єднання всього українського народу, і ми нарешті забороняємо рпц юридично. Хоча Вселенський Патріархат ще у 2018 році визнав цю структуру неканонічною. >>
Не можна ні про що домовитися з тими, хто збирається тебе з'їсти. Ну, хіба що запропонувати сьогодні на обід ногу, завтра руку... Але в підсумку все одно з'їдять - по частках. >>
В мене запитання до верховного - навіщо нам 14 нових бригад? Адже це щонайменше 1400 осіб адміністративного персоналу (штаб, тил), 14 повних вантажівок паперових документів на рік, купа геморою з ППД тощо >>