ПриватБанк став першим мультимільйонером карткового ринку в Україні. Частка банку на цьому ринку досягла 43 відсотків. Чи свідчить це про монополізацію ринку, на думку голови правління Олександра Дубiлета, говорити рано. Таке питання, зазначив він, можна буде розглянути крізь призму антимонопольного законодавства через чотири-п'ять років, і то з багатьма застереженнями. Адже законодавство як таке не забороняє нарощувати власну частку капіталу на тому чи іншому ринку в обсязі понад 35 відсотків, а лише застерігає від зловживань цим становищем. Про зловживання ж ПриватБанку, пов'язані з використанням високих технологій, не йдеться. Хоча й справді, з початку року обсяг випущених банком карт виріс у 1,8 раза, поки що з приводу цієї ситуації є тільки схвальні відгуки. «Коли сьогодні пластиковими картками користуються понад триста тисяч пенсіонерів, сотні тисяч студентів, працівників промислових підприємств, — зазначає пан Дубілет, — це говорить про те, що наші технології зрозумілі, зручні й потрібні будь-якому клієнту, незалежно від рівня його доходів і місця проживання».

Багатомільйонний корпус пенсіонерів, як і звичайна армія, має своїх рядових, офіцерський склад і генералітет. І все ж, незважаючи на різницю в доходах, цих людей об'єднує прагнення якомога раціональніше розпорядитися своєю пенсією, користуючись послугами банку. Це притому, що в пам'яті багатьох залишився гіркий слід від втрати особистих вкладів у Ощадбанку СРСР. Тобто перш ніж звернутися до послуг банку, пенсіонер обов'язково зважить усі «за» і «проти», згадавши, зокрема, й свій негативний досвід.
Але справа в тім, що якраз тепер людина пенсійного віку стала завсідником банківської мережі. І пояснюється це не відсутністю вибору, а дечим іншим. Якщо говорити, скажімо, про спосіб отримання пенсії, то є можливість обслуговуватись у відділеннях Укрпошти — за відповідну плату. До літа 1998 року ринок цих послуг справді був монополізованим. Але згодом, коли вийшов указ Президента України щодо обслуговування коштів Пенсійного фонду, було врегульовано порядок виплати пенсії через установи банків.

З кожним роком українське населення дедалі більше залучається до сучасних банківських програм. Ідеться не тільки про традиційний набір послуг та зарплатні програми, а й про доступ до найсучасніших фінансових інструментів і технологій. Лідером вітчизняного ринку банківського обслуговування по праву вважається Приватбанк — обсяг залучених ним коштів фізичних осіб становить понад чотири мільярди гривень. Це дозволяє йому закріпити лідируючі позиції і зберегти за собою статус «найбільш ощадного» банку України. Але це ще не межа. Приватбанк і далі розвиває комплексне обслуговування клієнтів, прагнучи залучити до їх числа осіб із досить невеликими доходами, і нарощує свою мережу навіть у малих містах і віддалених селищах. Відтепер у всіх його відділеннях впроваджено кредитну картку «Товари у розстрочку». Це новий банківський продукт, який дозволяє активізувати ринок споживчого кредитування.

Здавалося б, на початку року Фонд держмайна України здійснив потужний старт, принаймні у власній уяві. Саме ця структура, згідно з президентським указом, який було підписано у січні, мала б отримати всі корпоративні права з управління державними підприємствами. На той час було не зовсім зрозуміло, як міг статися такий шалений прорив у статусі цього постійно принижуваного відомства: чого вартий хоча б той факт, що воно з 1992 року працює за тимчасовим положенням. Не вірилося, що орган із таким непевним іміджем може зосередити у своїх руках належну владу з управління державними частками майна на величезній кількості підприємств. Шефство над приватизаційним ринком узяв на себе перший віце-прем'єр Микола Азаров. Він же й оголосив про активізацію руху на цьому ринку і зажадав від приватизаційного відомства Програми дій аж по 2008 рік включно. Після того у цьому секторі економіки відбулося багато такого, про що розповідали у ЗМІ з азартом футбольного коментатора, завдяки чому складалося враження, ніби всю країну втягнуто у приватизаційні перегони. Насправді ж сварилися за ласий шматок кілька фінансово-промислових груп (ФПГ). Причому шматків ставало все менше. Сьогодні їх так мало, що «нагорі» заговорили про мирову між владним олімпом і ФПГ, які претендують на ті привабливі промислові об'єкти, які залишились у державній власності.