Було ваше - стало наше

07.07.2007
Було ваше - стало наше

«Джерело» дає благодiйний концерт для ветеранiв, якi обороняли Київ.

      Сьогодні тема стосунків мистецтва і влади - чи не найпопулярніша у ЗМІ. Публікації про те, як непросто і навіть болісно вони складаються, вже нагадують повідомлення з зони бойових дій: митців безпардонно викидають на вулицю, жорстоко лупцюють, примовляючи, що їхнє бажання творити прекрасне, добре і вічне не вписується у бізнес-інтереси сильних світу цього. Реакція громади на тотальний «безпрєдєл» логічна - ми обурюємося, ми засуджуємо, ми вимагаємо припинити це неподобство. Але ж тривожні дзвіночки почали лунати задовго до сьогоднішньої обструкції, яку влада влаштувала своїй культурі. І хто знає, якби наше рішуче «ні!» пролунало тоді, можливо, сьогодні проблема оренди для митців не була б такою безнадійною.

      Ансамбль народної пісні «Джерело» був заснований у Києвi в 1990 році. Концерти, репетиції, гастролі - незважаючи на складність часу (початок 90-х), музиканти «Джерела» вели досить активне творче життя, мали своїх шанувальників і навіть виховували змiну в музичній школі-студії, яка функціонувала за адресою: Голосіївський проспект, 15-а. У ній навчалося близько півсотні дітей, а оскільки в районі Московської площі іншої музичної школи не було, цей заклад, за логікою, мав гарні перспективи на майбутнє. Зрештою, треба ж десь дітям навчатися музики. З документацією щодо оренди приміщення теж начебто ніяких проблем не повинно було виникнути: художній керівник «Джерела» Володимир Соломончук мав на руках відповідний договір оренди. І був переконаний, що закон про оренду державного та комунального майна, який забороняє відмовляти в продовженні оренди орендонаймачу, коли той не порушує угоду й вчасно сплачує гроші, дійсний не лише на папері, а й на практиці.

      Але влада Голосіївського району мала на це приміщення зовсім інші види. І почала наполегливо натякати «Джерелу», що сорок метрів колектив орендує незаконно і що цю площу, та ще й у центрі міста, можна здати значно дорожче. Від розмов до справи районна влада перейшла у жовтні 2004-го. Причому тоді був задіяний той же сценарій, який ми чи не щодня спостерігаємо нині: вибивають вікна, врізають нові замки, у невідомому напрямку зникають речі попередніх господарів приміщення... За словами Володимира Соломончука, «Джерелу» так і не повернули три фортепіано, два контрабаси, три гітари, солідну музичну бібліотеку, яку збирали не один рік, платівки... Далі приміщення, що було спочатку передано «Столичному фонду соціального захисту», начебто взагалі продали.

      Всі ці майже три роки музикант Володимир Соломончук намагається відстояти своє право на дах над головою, якого його позбавили чиновники з Голосіївської райради. Звернувся до начальника Голосіївського районного управління міліції - безрезультатно. Вийшов на тодішнього заступника Голосіївської райдержадміністрації Олега Корбана - той наче й сказав, що цей конфлікт вирішиться на користь «Джерела», але назабаром Соломончук отримав лист, у якому повідомлялося, що орендоване ансамблем приміщення передано іншій організації.

      Після марафонських забiгiв владними кабінетами, якi виявилися геть безрезультативними, Володимир Соломончук вирішив діяти рішучіше і подати на районне начальство позов до суду. Але тут почалися дивні речі - адвокати, отримавши від Соломончука документи у цій справі, якось дуже підозріло розчинялися в часі та просторі, не відповідали на телефонні дзвінки, а то й взагалі змінювали номери телефонів. Після таких фортелів виникла підозра: а чи не підкупили їх часом?

      «А що ж ви робитимете далі?» - запитую у пана Соломончука. «Я навіть не знаю», - чесно зізнається він. Людині, яка звикла вважати закон найвищою інстанцією в житті країни, важко усвідомити, що хтось може думати інакше...

IНШИЙ ВИПАДОК

Шевченкiвський район - проти бандуристiв, спiвакiв i танцюристiв

      Жертвами чергового «загострення апетиту» місцевої влади стали відразу три національнi колективи: капела бандуристів, ансамбль ім. Вірського, хор ім. Верьовки. Річ у тім, що цього року керівники цих творчих колективів отримали від управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної ради в місті Києві повідомлення, згідно з яким з 20 лютого припиняється оренда нежитлового приміщення за адресою: вул. Туполєва, 16-а, без права її продовження. За словами керівника ансамблю ім. Вірського Мирослава Вантуха, там мешкало близько п'ятдесяти їхніх студентів. І саме їх вирішив відселити голова Шевченківської районної ради міста Києва Віктор Пилипишин. Для того, мабуть, щоб поселити туди більш платоспроможних орендарів. Як розповів Мирослав Вантух, усі три колективи звернулися до Пилипишина з проханням пояснити причини виселення. Проте офіційної відповіді вони не отримали. Керівник Національної капели бандуристів Микола Гвоздь у цьому факті бачить початок небезпечної тенденції: «Цей гуртожиток - студентський. Якщо відселяють наших дітей, то де гарантія, що завтра не відселять усіх студентів, що мешкають у студентських гуртожитках?».

      На прес-конференцію, що проводили ображені митці, прийшов і віце-прем'єр Дмитро Табачник, який також обурився тим, що відбувається з культурними інституціями в столиці. Він приніс із собою копії листування з міською владою, в яких iдеться і про «виселення й ненадання приміщення видавництву «Мистецтво», i тяганину навколо навчального корпусу Національного університету театру кіно й телебачення ім. Карпенка-Карого, а також кричущi випадки - спроби продати Національний центр ім. Леся Курбаса й викинути з гуртожитків творчу молодь трьох уславлених колективів - Національної капели бандуристів України, Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. Павла Вірського, Національного заслуженого академічного українського хору ім. Григорiя Верьовки - з приміщення, яке вони займали 45 років».

      «Відмазки» місцевих керівників на кшталт економічної доцільності таких рішень Дмитро Володимирович також розкритикував, зауваживши, що «нічого вони не дають для підтримки міського бюджету... А з точки зору моралі - вони ганьблять обличчя держави й міської влади».

      Чи не найоптимістичнішим месиджем прес-конференції стало повідомлення про те, що уряд нарешті ухвалив рішення внести зміни до статті закону про державний бюджет, які стосуватимуться питань продовження оренди для творчих колективів, майстерень художників. Може, хоч воно якось гальмуватиме наших ненаситних «акул капіталізму»?

Iнф. «УМ».