Короткий метр — великі перспективи

      Завдяки Future Shorts українці протягом року переглянули сто випусків короткометражних фільмів, у  кожному з яких обов'язково була українська стрічка. У світлі того, що політику вітчизняного прокату сьогодні диктує Голлівуд, ці цифри виглядають досить скромними. Але зважаючи на те, що крига таки починає скресати і американський ширвжиток отримує бодай невеличку альтернативу, факт досить позитивний.

      До своєї української річниці Future Shorts підготувала добірку українського короткометражного кіно останніх років, яку покажуть у Києві (24 — 27 травня, кінотеатр «Баттерфляй-Ультрамарин»), потім  в Одесі, Харкові й Донецьку. Всі фільми вже мають свою біографію, деякі є лауреатами престижних фестивалів. Хоча для масового глядача вони стануть справжнім одкровенням — прокат такі стрічки намагається ігнорувати.

      Відкриватимуть добірку «Злидні» Степана Коваля, автора легендарного мультика «Йшов трамвай №3». «Злидні» — це також анімаційний фільм, який Коваль знімав на замовлення Росії. «Пластилінова техніка мене останнім часом просто переслідує», — визнав під час прес-конференції Степан. А вчитель Коваля, режисер Євген Сивоконь, для створення свого фільму «Засипле сніг дороги» користувався зовсім іншою технікою — технікою  сипучих матеріалів. «Драматичні актори люблять розповідати, як складно їм працюється, — каже пан Євген, — як вони, бідні, влітку знімають зимові сцени, а взимку, навпаки, літні. Щось подібне було і в нас під час роботи над цим фільмом. Річ у тім, що ми працювали із сипучими продуктами — манкою, сіллю, вугільним пилом... І найбільше заважали у роботі мухи, які постійно кружляли над манкою і потрапляли у кадр. То ми влітку знімали частини, де використовувався вугільний пил, а взимку, коли мух немає, вже працювали з манкою». До речі, стрічка «Засипле сніг дороги» є володарем призу «Найкращий анімаційний фільм» фестивалю у Клермон-Феррані, який називають «короткометражним Канном». Багато хто чув про ліричну короткометражку Тараса Ткаченка «Кохання до зрадливої Нюськи», що брала участь у кількох фестивалях, тепер можна буде цю картину подивитися. Стрічка досить легка, сонячна, наче невагома,  але автору вона давалася великим потом і кров'ю. Як розповів режисер, цю картину фінансував наш театральний інститут, а оскільки ця організація ніколи не відрізнялася заможністю, доводилося викручуватися — навіть плівку у військових вимінювали. Віра Яковенко презентувала свій кіножарт «Блондинка помирає двічі» (фільм режисер знімала в рамках програми «Талановите кіно тижня» Кампусу талантів Берлінського кінофестивалю). Також до добірки увійшли фільми «Замри, відімри» (реж. Єва Нейман), «Микола й німець» (реж. Рома Бондарчук), «5 кінобабахів» (така собі програма в програмі одесита Дмитра Шияна), технологічна комп'ютерна анімація «Транзистор» (реж. Ігор Морозов), візерунковий кліп на композицію етно-хаос гурту «Даха-Браха» «Татарин-Братко» (реж. Гліб Катчук та Ольга Кашимбекова) тощо.

      Голосуючи за сеанси короткометражок гривнею та часом, кіномани зможуть особисто переконатися у давній кіномудрості: для того, щоб донести до глядача якусь думку, не обов'язково витрачати години екранного часу — справжньому майстру для цього вистачить і кількох хвилин.