Метаморфози Андріївського узвозу

22.12.2006

      У серпні цього року голова Подільської районної ради Євген Романенко оголосив про майбутній конкурс на план реконструкції Андріївського узвозу. Це було схоже на оголошення війни: знаючи, як міська влада провела «реконструкцію» того ж майдану Незалежності, громадські організації та об'єднання митців, які працюють на узвозі, почали довготривалу облогу Подільської райдержадміністрації, щоб «київський Монмартр» «поза очі» не перетворили на ще один пам'ятник несмаку зі скла й «нержавійки».

 

Пiд узвозом зруйнованi всi комунiкацiї

      Те, що Андріївський узвіз потребує «оперативного втручання», не викликає сумнівів. Облущені фасади будинків та розбита бруківка — це лише те, що «лежить на поверхні». Насправді під узвозом зруйновані всі комунікації: «У будинках нижньої частини узвозу, наприклад, у Музеї однієї вулиці, підвали затоплює вода. Поки що музейники борються з цією проблемою самотужки», — каже Євген Карась, власник галереї на Андріївському узвозі й голова Асоціації діячів сучасного мистецтва. Проби показали, що вода в підвалах — технічна, тобто зі зруйнованої каналізації.

      Старокиївська гора, на яку піднімається узвіз — зсувонебезпечна, як і всі київські гори, тож пам'ятки архітектури, в тому числі Андріївська церква та «Замок Річарда», постійно руйнуються. Тим часом багато старих будинків на узвозі не мають навіть фундаменту. Комунальне підприємство «Дирекція реставраційно-відновлювальних робіт» на початку листопада оголосило тендер на проект укріплення схилу, на якому стоїть Андріївська церква. Та й самі фасади не завадило б якщо не підрихтувати, то принаймні законсервувати в теперішньому вигляді.

Цегла все втримає...

      Однак на Андріївському узвозі вже зараз повним ходом ідуть де будівництво, а де підготовка до нього. За словами активістки громадської організації «Опора» Ольги Айвазовської, до юристів «Опори» потрапило рішення міськради про землевідведення на узвозі: 5 з 16 ділянок, про які там ідеться, призначені під нову забудову. Найбільше будівництво, яке відбувається зараз, — «Театр на Подолі». Саме заради нього «київський Монмартр» перегородили бетонними плитами, а бруківку залили цементом. Утім кожен перехожий може пересвідчитися, що це не єдиний зелений паркан на узвозі. За згаданим рішенням міськради, на Андріївському узвозі, 14—16, має постати «готельний комплекс із закладами громадського харчування та паркінгом для легкового автотранспорту». На цьому місці, навпроти подільського офісу «Пори», стояло старе вірменське кафе, проте 8 жовтня туди прийшли тридцять «богатирів» у чорному і почали трощити стару будівлю: «Вони за один вечір рознесли голими руками цю кам'яну споруду, — каже Ольга Айвазовська, — на другий день там уже стояв паркан, а на третій приїхала важка техніка, аби прибрати місце під будівництво». Будівництво не розпочали тут лише через те, що у власників будови виник «спір за межу» з сусіднім забудовником — на вулиці Фролівській, паралельній до узвозу, під номерами 9—11 будуватимуть «торговельно-офісний комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом». Коли ж «великі зодчі» з'ясують стосунки, чи питатимуть у громади дозволу почати будівництво? «Зачистка» вірменського кафе змушує сумніватися в цьому.

Безпритульна муза

      Окреме питання, чи можуть готельні й торговельно-офісні комплекси з паркінгами стати природною рисою обличчя Андріївського узвозу. Якщо на тісненькій вуличці і вдасться десь «притулити» паркінги, то через постійний рух дорогих машин можна буде забути про узвіз, як про вулицю пішоходів, вуличних торгівців та чистого повітря.

      Митці та торгівці бояться, що їх виженуть на час реставраційних робіт, а на «оновленому» узвозі для них уже не буде місця. «Київські митці» — об'єднання майстрів, які працюють на Андріївському узвозі під відкритим небом. Один із них, Олександр Мацкевич, каже, що більшість його колег мають дозволи на торгівлю до кінця грудня цього року, або «до початку реставраційних робіт». Пан Мацкевич вважає, що для збереження на узвозі «мистецького вернісажу» потрібно надати вулиці законний статус «заповідника народних ремесел». Це захистить від зазіхань «нових зодчих» не лише на архітектуру, а й на мистецький світ узвозу.

Борітеся. Поборете?

      Районна влада поки взяла тайм-аут, а «Опора», «Київські митці» та інші рятівники Андріївського узвозу до кінця грудня планують провести чергові громадські слухання. Мета на цей раз — створити громадську наглядову раду для контролю за реставрацією (реконструкцією?) вулиці, альтернативну до «робочої групи» райради, яка, за словами її члена Тетяни Митрофанової, ще жодного разу не збиралася на засідання. Тим часом «ініціативна група» від громадських організацій написала власний проект рішення міськради «Про реставрацію на вулиці Андріївський узвіз», у якому «реконструкція» прописана лише для інженерних мереж, а для будинків — реставрація із «повним збереженням без зміни цільового призначення». Крім того, громадський проект передбачає «неможливість відселення мешканців та організацій з наданих їм приміщень». Про всі свої дії, від проекту до перебігу самих будробіт, влада має публічно звітувати. Проект зареєстрували 7 грудня і за регламентом, Київрада повинна розглянути його протягом 45 днів. Якщо пропозиції громадських організацій проігнорують, останні збираються відстоювати своє дітище в суді.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>