Святий Миколай починає обдаровувати маленьких косівчан. (Фото автора.)
Через п'ять років, як планують організатори унікального проекту, в передгір'ї Покутсько-Буковинських Карпат на площі 380 гектарів завершиться спорудження туристично-мистецького комплексу з сімома центрами — духовним, реабілітаційно-доброчинним, мистецьким, ремісничо-торговим, відпочинковим, спортивним та полонинським господарством. Усією цією багатогалузевою маєтністю завідуватиме святий Миколай, котрий постійно мешкатиме тут у просторому власному будинку площею 350 квадратних метрів, кошторисна вартість якого — близько одного мільйона гривень. Гуцульська дерев'яна церква з дзвіницею символізуватиме єднання всіх конфесій.
Після завершення будівельних та опоряджувальних робіт на тиждень-два у гості до святого Миколая зможуть приїхати діти з усієї України і навіть із-за кордону. На Косівщині вони ознайомляться з унікальними природними екосистемами, де збереглися реліктові види флори і фауни, звичаями та традиційною побутовою культурою гуцулів. І, звісно ж, поспілкуються із найщедрішим християнським святим. Хто не зможе прибути в маєток, замовлятиме подарунки за новою адресою, яка стане чинною з наступного року: «Україна. Карпати. Маєток святого Миколая».
Перший маєтковий об'єкт — дерев'яну каплицю на узліссі біля Черганівки — урочисто освятили минулої неділі владики трьох конфесій: греко-католицької, УАПЦ та УПЦ Київського патріархату. Цього ж дня близько сотні маленьких косівчан першими в Україні з рук святого Миколая отримали довгоочікувані подарунки. А їхніх батьків та гостей із різних регіонів України біля ватри вшанували гуцульським частуванням.
Детальніше про Маєток святого Миколая та ексклюзивне інтерв'ю з улюбленцем української дітвори — в найближчих номерах «України молодої».
До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>
На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>
Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>
Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>
Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>
Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>
