Працювати за кордоном і не боятися

28.09.2006
Працювати за кордоном і не боятися

Нині українські заробітчани в Чехії виконують найважчі будівельні роботи за 50—80 чеських крон на годину. (Фото автора.)

      Про торгівлю людьми i трудову експлуатацію дешевої робочої сили з України та інших східноєвропейських країн у Чехії переговорено вже стільки, що влада цієї країни потрохи почала реагувати на критику. Урядовці замислились: як вибити грунт з-під ніг аферистів і дати можливість українському заробітчанинові контактувати безпосередньо з працедавцем? Або, якщо вже без посередника не обійтися, то як його змусити надати працьовитому іноземцеві з України безпеку, зарплату, необхідні побутові, соціальні, медичні умови і, врешті-решт, легальне перебування та працевлаштування?

      Ще 6—7 років тому українських заробітчан у Чехії сприймали винятково негативно. «Всі вони однакові, брудні, агресивні, вічно щось порушують, роботу у нас забирають...», — думали у країні, яка повним ходом йшла до Європи і хотіла позбутися усього, що було пов'язано із спогадом про колишній соцтабір. У 2000 році Чехія, фактично «без оголошення війни», запровадила новий закон про перебування іноземців та візовий режим. Багато українців через це враз стали нелегалами, а чеське МВС смакувало погрози масовими депортаціями та іншими каральними акціями.

      Директиви ЄС змусили урядовців зрозуміти хибність такої політики. Та й самі чехи часто перебувають у становищі нелегальних іноземних трудівників у західних країнах. Свій ринок праці новим членам ЄС відкрили лише далекі Великобританія, Ірландія та Швеція. Звісно, до багатшої Німеччини чехам вже давно не потрібні візи, але робота там без спеціального дозволу жорстко переслідується. Чимало жителів Південної та Західної Чехії, наприклад, за 1000 євро, майже вдесятеро дешевше, без усіляких дозволів доглядають за дітьми чи людьми похилого віку в Австрії чи Німеччині. «Ми повинні розуміти проблеми трудових мігрантів», — закликають представники чеських громадських організацій. Головну проблему вони вбачають у посередниках, так званих «клієнтах»: ті, «допомагаючи» заробітчанам виїхати з України до Чехії, часто потім змушують їх важко працювати за половину зарплатні.

 

Проект державної трудової агентури

      Ще не можна сказати, що близько 100 тисяч українських працівників перестали бути більмом на оці у чеських чиновників чи поліцейських — вони завжди нагадують, що у країні є приблизно 450 тисяч безробітних. Водночас влада визнає, що далеко не завжди чеські безробітні готові виконувати ту саму роботу, що й іноземці зі Сходу, за ті самі гроші. «Чеська держава на своєму ринку праці завжди захищатиме насамперед чеських громадян. А потім вже — громадян інших країн ЄС, — каже керівник відділення закордонної зайнятості Міністерства праці та соціальних справ Чехії Мілош Тіхи. — Однак ми готові максимально, у межах нашої компетенції, допомогти українським громадянам на законних правах зайняти ту нішу на нашому ринку, до якої вони проявляють інтерес».

      Міністерство внутрішніх справ ЧР пропонує навіть більше — заснувати просто в Україні чеське агентство з працевлаштування. «Ми б хотіли, щоб цей пілотний проект запрацював вже на початку наступного року, — додає Міхал Мазел з відділення політики безпеки МВС. — Агентура під державним захистом має витиснути з ринку праці організовані злочинні угруповання, вона б пропонувала вільні робочі місця, опосередковувала працю, допомагала оформляти необхідні дозволи та інші документи, щоб у цій сфері не було місця злочинцям». Чехи наразі гадають, в якому правовому полі працювало б таке агентство — на основі нині не діючої угоди між Україною та ЧР про взаємне працевлаштування від 1996 року чи в інших, наближених до директив ЄС та нового Кодексу про працю в Чехії, правилах.

Як, будучи в Україні, знайти роботодавця в Чехії?

      Перші кроки до здійснення такої мрії мігруючих працівників з України чеська держава вже зробила: кожен українець від липня цього року може знайти собі роботу в Чехії за допомогою інтернету. База даних вільних робочих місць, на яких міг би влаштуватися потенційний мігрант, розташована за адресою www.praceprocizince.cz. Від іншої маси подібних сторінок у всесвітній мережі вона відрізняється тим, що, окрім пошуку відповідно до професії, району, освіти, розміру пропонованої зарплати тощо, можна фільтрувати тільки ті вільні місця, на які чеський працедавець має бажання прийняти іноземця, або ж — що ще краще — вже отримав спеціальний дозвіл на працевлаштування людей з-за кордону. Цю пошукову базу даних створило чеське Мінпраці, вона прямо пов'язана із підпорядкованими йому центрами зайнятості. І, що найцікавіше, база даних працює лише у трьох мовних версіях — чеській, англійській та українській. Дві останні, щоправда, ще доробляються. Та вакансії, зазначені тут, є офіційними та безкоштовними, а не формальними чи вигаданими. А це вже не шмат паперу, наклеєного на стовп, і не багатообіцяючий дядько з-під стін консульства, мета якого — обібрати нещасного заробітчанина до нитки і кинути напризволяще у чужій країні.

      База даних www.praceprocizince.cz виникла у рамках відомого чеського проекту «Вибір кваліфікованих іноземних працівників», який надає можливість іноземцям звернутися по дозвіл на постійне місце проживання в ЧР за скорочений термін. «Якщо український громадянин бажає у нас спокійно працювати і жити тривалий час, почати може саме з виходу на цю сторінку, — каже менеджер проекту, спеціаліст Мінпраці Чехії Здена Цайсова. — Наприклад, він залишає у нашій базі своє резюме чи знаходить тут роботодавця, домовляється з ним, оформляє трудову угоду, дозвіл на працевлаштування і робочу візу, приїжджає до Чехії, нострифікує тут диплом, вступає до нашого проекту, а через 2,5 роки, якщо захоче, звертається по дозвіл на постійне місце проживання». Однак про «купівлю мізків» не йдеться: ніякими побутовими благами чеські чиновники українців не забезпечують, ніякі формальності, житло чи роботу замість них не шукають, тобто натякають, що сподіваються на амбіційних іноземців, здібних усі бар'єри подолати самостійно.

Легальним посередникам заборонено здирати гроші з працівників

      Є ще один варіант. Якщо посередницьку, чи то пак «клієнтську», систему не можна подолати, то її треба легалізувати та зробити прозорою, вважають урядовці. Тому віднедавна в Мінпраці Чехії почали реєструвати приватні посередницькі агентства. Ліцензію на опосередкування праці для українців та громадян інших країн, що не є членами ЄС, наразі отримали білизько 240 чеських фірм. Кожен іноземець має можливість скористатися послугами цих агентств, і їхній актуалізований список з контактами також можна знайти на цій же сторінці (лише чеською). «Зацікавлений громадянин України може вільно зв'язатися з будь-яким ліцензованим агентством, і отримати пораду, що діяти», — розповідає пані Цайсова і зауважує, що від іноземного претендента на роботу агентство, за законом, не має права вимагати оплати за посередницькі послуги. Також воно не сміє вимагати жодних відрахувань від його майбутньої зарплати чи інших винагород, адже винятково замовник оплачує агенції послуги з пошуку працівника.

Поліція переслідуватиме работоргівців

      Поряд зі сприянням легальній міграції з України та інших країн, Чехія має намір твердо боротися із незаконним працевлаштуванням. Свого часу такі кроки обіцяв нинішній правоцентристський прем'єр-міністр країни Мірослав Тополанек. У його програмі — суворіші умови для бажаючих отримати дозвіл на проживання чи громадянство. «Чеські громадяни матимуть такі умови, що їм не буде вигідно отримувати соціальну допомогу, і вони погоджуватимуться на менш кваліфіковану роботу. Треба радикально карати тих, хто надає роботу нелегальним мігрантам», — проголошує чеський прем'єр-міністр. Він ставить у приклад США або Німеччину, де від новоприбулих вимагають не лише знання мови, а й історії чи, скажімо, гімну та конституції країни. Втім, на його думку, більшість мігрантів таки залишиться у Чехії. Тому Тополанек навіть погодився б на часткову «амністію» нелегалів.

      Поліція раніше не зважала на свідчення жертв трудової експлуатації. Всі проблеми між іноземцями вирішувала видворенням, під яке, як правило, потрапляли прості трудівники та самі жертви. Не раз траплялися випадки, коли до заробітчан приходив поліцейський контроль саме за день-два до довгоочікуваної зарплати, і після такого контролю чимало українців поверталися додому без грошей та з «ведмедиком» (депортацією) у паспорті, а їхні «працедавці» виходили сухими з води.

      Нині поліція збирається боротися з новітніми работоргівцями та рабовласниками. У квітні цього року за наполяганням ЄС створено відділення, де працюватиме близько двадцяти криміналістів з розкриття випадків примусової роботи та трудової експлуатації. За словами керівника цього відділення Яна Мікеша, покарання за торгівлю людьми з іншою метою, ніж проституція, запроваджено у чеському кримінальному кодексі два роки тому. «Консультації ми ведемо з Голландією, Італією та Україною, — каже він, — деякі випадки ми вже розслідуємо, підозрюваним «світить» до 15 років ув'язнення. Проблема передусім стосується громадян України, Молдови та Росії, а також Монголії й В'єтнаму».

      Щоб краще розбиратися у складних схемах нелегального працевлаштування, трудової експлуатації та й взагалі у «системі понять» людей із колишнього Радянського Союзу та інших країн, поліція навіть оголосила набір у свої лави представників національних меншин. З наступного року серед чеських поліцейських можуть бути не лише українці чи в'єтнамці, а й цигани. «Головна умова — мати чеське громадянство», — зауважує речник МВС Радка Коваржова.

Посередники погрожують заробітчанам

      Але жертви трудової експлуатації уникають свідчень у поліційному відділку: бояться за своїх близьких удома. Адже заробітчани від самого початку надають сумнівним посередникам не лише свої паспорти, а й дані про місце проживання, особисті дані батьків та дітей — «бо це необхідно для оформлення візи». Їх постійно зомбують, щоб вони лише слухняно працювали, нікому не вірили, нічого не читали і ні з ким не розмовляли — ні з представниками недержавних організацій, ні з журналістами, ні з поліцією тим більше.

      Автомеханік та токар Олег Пономаренко, який від 1999 року працює у містечку Кладно під Прагою, розповів: «Знайомий хотів піти від «клієнта», оформив підприємницьку ліцензію. То його немилосердно побили у роздягальні заводу. А коли ми з друзями повідомили посередникові, що хочемо від нього у мирі піти, той з піною на вустах кричав на нас: «Я вас сюди привіз, то я тут і вирішую, що ви маєте робити. Діждетесь у мене, що пацани вас запхають у машину і ніхто вас більше не побачить». Невдовзі друга та його дружину і справді в парку побили так, що вони кілька тижнів пробули у лікарні. Олег мусив переховуватися, поліція втрутилась у справу аж після того, як друзі звернулися зі скаргою на посередницьку фірму у Центр зайнятості. Донині, каже пан Олег, посередник йому передає, що та історія так просто Олегові не минеться.

      Юрій Липчак із Закарпаття, який сім років пропрацював у Чехії, додає: «Саме тому посередники не зацікавлені, щоб українські працівники знали про свої законні права, обов'язки та можливості за кордоном, щоб шукали надійніші шляхи працевлаштування, ніж через «помічника». Так ними легше маніпулювати». Тому одразу знайти прямого працедавця серед українських заробітчан у Чехії вважається дуже великим щастям.