Гурт Ot Vinta: «Нам це не байдуже!»
Перший космічний блокбастер «Опля-картопля» — презентують у дні, коли в Україні збирають урожай картоплі. Планеті Картопляніус, яку населяє картопля, загрожують інопланетні жуки-загарбники. Для захисту планети зi спецмісією із Землі прибуває команда Ot Vinta, озброєна п'ятьма елементами — музичними інструментами та гвинтиком, якому відведена вирішальна роль у виконанні стратегічного завдання. Відео майже повністю анімаційне (з 3D-моделюванням) і, подібно до «Не мала баба клопоту...», зроблене в тандемі вокаліста гурту Юрія Журавля та рівненської «Лого студії».
Інше відео — на патріотичну маршеву пісню «Попереду жахи шляхи» — щоб не перенасичувати ефір, Ot Vinta презентує через кілька місяців, хоча зйомки кліпу відбувалися у серпні в Києві. Зйомки проходили на київському кінодромі. Майже весь вечір там вибухала піротехніка, яка імітувала воєнні дії, учасники масовки, одягнені в позичений на Кіностудії імені Довженка реквізит, театрально падали від вибухів у кущі кропиви, а музиканти — не у звиклих комбінезонах, а у чорних майках та штанах — при цьому стверджували: «Біля мене друже, то ж мені байдуже, хай як доля припече, поруч другове плече».
Зміну іміджу вокаліст гурту Юрій Журавель пояснив «УМ» так: «Багато хто ставиться до нас, як до веселих пацанів. Хтось думає, що «нам то все байдуже», а це не так. Ідея створення композиції такого штибу з'явилася тоді, коли я почув стройову пісню, здається УНА-УНСО — відомий ще з дитинства гімн італійських партизанів «Белла, чао». «Чому ми не можемо придумати свою речівку?» — подумав я тоді. От у бусику по дорозі з одного фестивалю написав текст».
Керував процесом зйомок молодий режисер Вадим Галкович. «У сюжеті ми поєднаємо Лівобережну і Правобережну Україну, згадаємо історію від козацьких часів до сучасності — Червону армію, партизанів ОУН-УПА та інших українських вояків аж до сьогодення», — розповів він «УМ». А Журавель додав: «...Усі ці вояки боролися за свою країну. Адже у будь-якій війні не важлива ідеологія, під яким прапором ти йдеш у бій. Найголовніше — відчувати другове плече поруч, з ким ти сидиш в окопах чи йдеш в атаку».
«Попереду...» дасть назву наступному альбому, який планують видати восени, та стане його першою окліпованою піснею.
До речі, нещодавно польські прихильники гурту здивували музикантів, створивши в інтернеті неофіційну сторінку Ot Vinta. На ній можна знайти новини гурту, фотографії та відео, а також графік їхніх концертів у Польщі. Концертують-бо «гвинти» у поляків частенько — на одному з останніх фестивалів «Прикордонні зустрічі» у Глембоцьку музиканти отримали нагороду «За розвиток української культури на теренах Польщі».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
