На питання, чи бачили ви колись бойові винищувачі або літаки-авіаносці в столиці, більшість киян полегшено зітхають: «На щастя, не доводилося!». Бо мало хто знає, що майже в центрі Києва, біля Севастопольської площі, при повному параді стоять бойові літаки, авіаносці, а також гелікоптери, що пройшли крізь вогонь афганської війни... І подивитися там є на що не лише захопленим технікою хлопчакам.
«Птахи» на приколі
У Музей державної авіації мене затягнули хитрощами друзі: пообіцяли покатати на літаках-винищувачах. Не доїжджаючи до Жулян, за Севастопольською площею наш водій звернув ліворуч, і за якихось двісті метрів з-за високої залізної огорожі вигулькнуло поле, вщерть заставлене літаками, гелікоптерами й аеробусами. «Тут же смуги зльотної немає!» — здивувалася я, побачивши дивний аеродром. Підозри підтвердилися, коли помітила закріплювачі й штативи, які намертво «пришили» залізних птахів до землі. Не політаю.
У похмурий дощовий день авіамузей під відкритим небом нагадує цвинтар військової техніки. Тому поки ми йшли, я все дорікала жартівникам, що вони витягли мене на льотне кладовище в таку негоду. «Політати не вийде, бо погода нельотна», — озвався з-за спини у відповідь на моє бурчання високий чоловік у темно-синій авіаційній формі. Щоб компенсувати розчарування, Сергій Омельяненко (а це був саме він, начальник відділу воєнної експозиції музею) почав розповідати — виявляється, кожен музейний літак має свою неповторну біографію. «Тільки спочатку давайте до Ту-104 підійдемо. Це наш головний експонат, він і вас своїми крилами від дощу захистить», — пообіцяв Сергій Леонідович. Під корпусом «тушки» дійсно стало затишніше.
Звідси й почалася екскурсія. Найстаріший експонат музею — копія сторічного літака братів Райт. Того самого, який розганяли за допомогою коней по шпалах, після чого піонер авіаційної справи здіймався у небо, щоб протриматися у повітрі всього кілька секунд. Райтівський винахід долав всього 55 метрів. Аж не віриться сьогодні, коли літаки запросто шастають через моря й океани.
«У нас є дійсно дуже незвичайні літаки. Приміром, аеробус Іл-86 — експериментальний. Він завдяки реверсній установці (перепонкам, що при посадці, закриваючись, скорочують гальмівний шлях літака) може навіть задній хід давати. До цього додумалися самі повітряні аси, коли в екстремальній ситуації треба було трохи здати вправо чи вліво», — розповідає Сергій Омельяненко.
А найбільшою популярністю на виставці користується президентський літак — Іл-62. На точно такому літають Леонід Кучма і його російський колега Володимир Путін. Авіатори кажуть, що дотепер цей Іл мав славу найбезпечнішого. До речі, надзвичайна подія, що трапилася з літаком українського гаранта при перельоті в Бразилію, сталася саме на Іл-62, в якого вийшло з ладу шасі... Але нічого, пілоти вправно посадили машину на землю.
Хоча музей працює недовго, завдяки журналістам експозиція вже встигла обрости легендами. «Приміром, у пресі з'явилася інформація, буцімто Ту-104 (той самий, під яким стояли ми. — Авт.) подарував нам сам Климентій Ворошилов, голова президії Верховної Ради СРСР 1960 року, — продовжує наш гід. — Але ж не міг покійник цього навіть при всьому бажанні зробити!». Втім на виставковій «тушці» Климент Єфремович дійсно літав. Згодом літак перейшов у інші руки, а в музей його передали з Нацiонального авіаційного університету, де він слугував за навчальний посібник. Тепер у творіння авіатора Туполєва новий власник і нове, наземне, життя.
Приманка для бомжів і «металістів»
Самі авіатори експозицію з 33 літальних апаратів називають скромною і збираються її поповнювати. «У нас уже є домовленості з в'єтнамцями, які обіцяють передати чотири літаки», — поділився планами директор Юрій Зіатіндов. Єдина перепона для здійснення таких планів — відсутність спеціалізованих транспортних компаній, які могли б перевезти ці машини.
Офіційно на 15 гектарах виставкової території працює 40 чоловік, проте долею закладу опікується набагато більше ентузіастів. Допомагають і українські заводи. Так, кожне літакобудівне підприємство підтримало організаторів створення музею, взявши на реконструкцію мінімум по одному літаку. На поміч у добрій справі прийшли харків'яни, одесити, чугуївці, львів'яни, вінничани... «Виставку збирали всім миром, нам навіть кіностудія Довженка п'ять своїх раритетiв віддала», — розповів Володимир Приходько, завiдувач вiддiлу фондiв музею. До того ж у запасниках чекають свого зіркового часу безліч старих літаків, які покажуть відвідувачам після незначного косметичного ремонту.
Поки що ж їх заховали подалі від очей допитливих відвідувачів. За невеликим пагорбом свого часу грізна авіаційна техніка виглядає абсолютно безпорадною. Величезні чорні лопаті гелікоптерів, вицвілі кабіни пілотів із вибитим склом й іржаві гвинти розкидано по всій території. Всередині «діряві» салони гелікоптерів напхані брудним ганчір'ям: ще кілька тижнів тому в цьому притулку розбитої техніки ночували бомжі й шукачі пригод. Щоб випровадити незваних гостей зі своєї території, охоронці музею вдалися до хитрощів: на корпусах літаків-халупок зробили яскраві надписи: «Радіоактивно». «Думаєте, допомогло?» — сміється Сергій Омельяненко.
Більш переконливо як на бомжів, так і на потенційних «металістів», охочих поцупити якусь детальку, щоб здати в металобрухт, вплинула охорона, яку нещодавно найняло керівництво музею. Щоправда, пан Юрій Зіатіндов каже, що винайм варти відчутно б'є по кишені, адже спеціально навчений собака обходиться дирекції в 16 гривень щогодини. «Можете собі уявити — це ж тисячу доларів на місяць! А ми ще мусимо платити групі реагування і чотирьом охоронцям», — бідкається директор, проте тут же визнає, що без варти цінну експозицію розтягли б за пару місяців.
«Чорні ящики» — майже оранжеві
Зараз у музеї почали читати лекції для студентів авіаційного університету. Зібрана колекція авіамашин дозволяє вчити всьому, починаючи від основ авіації і до практичніших тем, тож майбутні пілоти мають унікальну можливість вивчити обладнання будь-якого літака не «на пальцях» чи за малюнком із книжки, а на приладах справжнього літака. Приходять сюди на екскурсії під час уроків фізики і київські школярі. Цих відвідувачів особливо люблять тутешні співробітники, бо серед них — надія авіації. «Може, якесь пацаня подивиться на цю техніку, «загориться», а потім стане видатним пілотом», — усміхаючись, зауважує Володимир Приходько.
Тож дітям дозволяють усе: понишпорити по салонах, посидіти за штурвалом. «Побачити літаки зблизька для них — справжнє свято. А найбільший подив викликають «чорні ящики», адже чорними славнозвісні скриньки називають символічно. Насправді вони яскраво-червоного, майже оранжевого кольору, — продовжує Володимир Приходько, — А за формою «ящики» нагадують овал».
Через п'ять років біля музею планують збудувати присвячений авіації триповерховий комплекс. Місцеві ентузіасти вірять, що зможуть відкрити там лекторії, оглядові майданчики, аероклуб, кінозал... «У комплексі ви точно політаєте на винищувачах, правда, віртуально», — втішали мене екскурсоводи. Політ, а точніше його імітація, стане можливим завдяки ігровим тренажерам зі стереофільмами.
Найближчим же часом у музеї з'явиться інший ексклюзив: сюди привезуть славнозвісний літак, на якому в фільмі «В бой идут одни старики» знiмався Леонід Биков. Авіатори обіцяють відновити машину маестро i розмалювати так, як пiд час зйомок. Так що, якщо вам хочеться детальніше познайомитися із залізними «птахами», які все життя бачили небо, приходьте сюди — вражень і почутих історій вистачить надовго.
