Колективний лист-відчай з додатком задокументованих аргументів і відписок на 27 аркушах одержала не тільки редакція «УМ». «Куди ми тільки не зверталися!», — бідкаються гості запорізького корпункту Юрій Коцур і Сергій Пунько. Ситуація типова: стукає скаржник у потрібні двері — йому не відчиняють, тоді він починає грюкати в усі підряд. Ну що, приміром, може редакція? Це колись розкритикованого керівника знімали з роботи, а тепер знімають голови «необережним» журналістам, які наважилися оприлюднити подробиці чергового переділу власності.

Ефектний план Мінфіну перекрити дефіцит бюджету-2006 частково за рахунок коштів, виручених від приватизації підприємств із земельними ділянками, досі так і не реалізовано. Цей план поки що перебуває в глибокому анабіозі. Це при тому, що в Законі «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначено, що від продажу державного майна за такою схемою до казни має надійти майже 900 мільйонів гривень. Півтора року безплідних дискусій навколо ринку землі — і жодного прийнятого закону на розвиток Земельного кодексу можуть будь-кого зробити песимістом. А тим часом невпинно наближається термін закінчення мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення — 1 січня 2007 року. Уже лунали пропозиції з боку лівих сил подовжити мораторій до 2012 року, але проти такого повороту подій виступив Президент. Наприкінці липня він підписав Указ «Про деякі питання організаційно-правого забезпечення формування та регулювання ринку землі та захисту прав власників земельних ділянок». Кабміну було дано чотири місяці на підготовку відповідних законодавчих актів. Однак до реальних змін далеко: надто повільно урядовий човен, погойдуючись на хвилях кадрових перестановок, розвертається до проблем ринку землі. Та й чи розвернеться?