«Великий Могол»

19.07.2006
«Великий Могол»

Найвідоміший портрет Чингісхана.

Чингісхан — аеропорт, опера, монумент і просто «суперстар»

      У Монголії вважають, що їхні пісні та дівчата — найкращі у світі. Але найбільшим предметом гордості на внутрішній та зовнішній вжиток незмінно вважається найбільший з усіх монголів — Чингісхан. У Монголії ця історична фігура має суперкультовий статус. Це ніби бог, який колись жив на цих землях і «прославив» Монголію у світі. Минулого тижня триденним загальнонаціональним святом (11—13 липня) в Монголії відбулася інавгурація року святкування 800-річчя Чингісхана. Власне, не самого Чингісхана, а об'єднання ним 1206 року всіх монгольських племен та початку його походу на Захід і Південь.

      Нагадаємо, що найбільший з монголів народився приблизно між 1155 та 1162 роками, а дата його смерті відома точно — 18 серпня 1227 року. Підготовка до святкування ювілейного року «Великого Могола» розпочалася ще раніше. Уряд на спеціальному засіданні 21 грудня минулого року вирішив присвоїти досі безіменному міжнародному аеропорту Улан-Батора назву «Чингісхан». На початку цього року відбулася прем'єра першої монгольської рок-опери «Чингісхан», яка дуже нагадує відомий мюзикл британця Ендрю Ллойд Вебера «Ісус Христос — супер- зірка». Уряд на початку року усунув з центрального майдану столиці мавзолей попереднього комуністичного диктатора та встановив натомість велетенський бронзовий монумент Чингісхана вартістю п'ять мільйонів доларів. Гігантські зображення Чингісхана викладені з білого каміння на декількох горах, плакатами хана обвішані великі міста. Все це має за мету привабити закордонних туристів. Крім того, до ювілею було оголошено амністію 700 в'язням (з семи тисяч «пацієнтів» монгольських в'язниць), зокрема і засудженим до багаторічних термінів ув'язнення за вбивство.

Від Маркса-Леніна — до Чингісхана

       Триденний загальнонаціональний фестиваль— Надаам — був вдячним поєднанням місцевого націоналізму з комерціалізмом глобального забарвлення. Впродовж трьох днів чоловіки мали нагоду помірятися силами в традиційно «чоловічих» національних видах спорту: кінних перегонах, боротьбі та стрільбі з лука. По всій країні ці змагання притягували до міст натовпи людей. Під час церемонії відкриття Надааму на Центральному стадіоні столиці Монголії оркестр рівно з 800 музик грав національний гімн. А президент та всі присутні вперше відспівали нову версію національного гімну, з якого викинуто всі згадки про комуністичне минуле, а натомість доповнено алюзіями про славетне минуле Монгольської імперії.

      По тому одягнені в костюми монгольських воїнів ХІІІ століття 800 вершників об'їхали арену стадіону. А попереду на бiлому коні, одягнений у все біле, їхав вождь монголів, роль якого виконував найпопулярніший актор країни, повідомляє агенція «Ассошіейтед Пресс». Натовпи на трибунах шаленіли від захвату, коли він проїздив поруч. Присутній на урочистості президент Монголії Намбарин Енчбаяр сказав у своїй промові: «Ми, монголи, повинні бути об'єднані і мати одну мету: розвивати нашу країну. Пам'ятайте про Чингісхана та його великі діяння». Після падіння комунізму 15 років тому посткомуністична монгольська влада знайшла гідного намісника Марксу, Енгельсу, Леніну та Сталіну, тим більше що культ «Великого Могола» панував у країні навіть у комуністичні часи. Його підтримка у сучасну добу тим більш необхідна, оскільки третина з 2,8 мільйона мешканців країни живуть нижче межі бідності.

      Культ «Великого Могола» настільки сильний, що значна частина громадян називають свою країну Монголія Чингісхана, а себе не монголами, а «нацією Чингіса». У Монголії безліч вулиць, виробів, будинків та інших об'єктів носять ім'я Чингісхана. Його зображення міститься на головних номіналах монгольських грошових одиниць 500, 1000, 5000 та 10000 тугриків. До речі, такий самий культовий статус хан має серед окремих народностей Росії, як то буряти та евенки. У всіх мусульманських країнах, окрім Туреччини, де Чингісхана вважають «великим полководцем», «Великий Могол» має дуже негативний імідж.

Найбільша імперія світу

      Монгольська імперія в період свого найбільшого «розквіту» (на крові) була найбільшою в усій світовій історії. Затиснута між Китаєм та Росією Монголія на цей час залишається лише маленьким уламком тієї імперії, яку збудував монгол Темуджин, відомий світу як Чингісхан. За правління його та його синів і онуків імперія пролягала від Монголії та Південно-Східної Азії до Європи і мала площу приблизно 35 млн. квадратних кілометрів, зокрема включала в себе території сучасних Китаю, Центральної Азії, Росії, Іраку та Ірану. Монгольська імперія довший чи коротший час включала в себе території таких сучасних країн, як Китай, Монголія, Україна, Росія, Корея, Азербайджан, Грузія, Іран, Ірак, Казахстан, Киргизія, Узбекистан, Таджикистан, Афганістан, Туркменістан, Молдова, Кувейт, Польща та Угорщина. Врахуйте, що на той час загальна кількість монголів складала приблизно 200 тисяч, але Чингісхан для підкорення світу зумів зібрати гігантську, як на ті часи, 70-тисячну армію, тобто все доросле чоловіче населення.

      Темуджин до 1206 року об'єднав усі кочові народи Східної і Центральної Азії і був оголошений великим ханом. Після цього його війська підкоряють Південний Сибір , у 1211—16 окупують північні землі Китаю та перебирають контроль над значною частиною Великого Шовкового шляху. В 1222—23 його армія спустошила терени Великого Степу, тобто рівнини навколо Каспійського моря, та Східну Європу. У 1219—24 моголи здобули Хорезм, а в 1222—27 — частину земель половців, які на той час мешкали на теперішніх південних теренах Росії та України.

      1224 року Чингісхан розділив владу у велетенській імперії між своїми синами, але при цьому зберіг за собою верховну владу. Організацію неосяжної держави він при цьому базував на десятковому поділі кочівників на військові відділи. Осілим народам він залишив їхню адміністрацію, яка перебувала під контролем монгольських намісників (так було, зокрема, в Київській Русі). 1206 року Чингісхан наказав викласти закони своєї імперії письмово. Під впливом уйгурських турків він поширив у Монголії та на території імперії писемність, яка базувалася на уйгурській абетці — згори вниз та зліва праворуч. Це письмо існувало в Монголії з I століття до нашої ери і було запозичене з арамейської мови, яка існувала в старожитньому Ізраїлі.

      Європейці, власне, і мешканці нашої прабатьківщини Київської Русі, зазнали татаро-монгольської навали вже через 15 років після смерті Чингісхана з боку тієї частини його імперії, якою керував хан Батий. Її здійснювали вже «посланці пекла» імперії — татари.

Добрий та мудрий Чингісхан

      У спробах освятити ім'я Чингісхана та очистити його від існуючого у світі іміджу жорстокого завойовника представники монгольської влади намагалися змалювати (принаймні своїм співвітчизникам) його як рятувальника і об'єднувача світу, мудрого державного мужа, який першим у світі запровадив низькі податки у торгівлі, дипломатичний імунітет та релігійну толерантність. Більше того, святкування в Монголії відбуваються під гаслом: «Ми є прабатьками глобалізації». Дуже великі гроші на святкування цього сумнівного свята були витрачені не даремно. Перша партія монгольського народу на чолі з нинішнім президентом Енхбаяром є безпосередньою спадкоємицею Монгольської компартії, тому відчайдушно намагається змінити свій імідж в очах народу, особливо з огляду на появу в Монголії перших справді демократичних партій. Зважаючи на регіональні відмінності, їй не перефарбуватися в соціал-демократів чи соціалістів, як це зробили комуністи Східної Європи. Тому залишився варіант «застовпити» своє коріння ще в більш давніх часах, осідлавши конячку націоналізму. Велич Чингісхана — це єдине питання, навколо якого в Монголії панує повний консенсус. Представник президентської команди, депутат парламенту Ценд Мунх-Оргіл, якому одному з перших «нових монголів» удалося здобути освіту в США в престижній Гарвардській школі права, пояснює: «Наші попередники 800 років тому несли не лише війни та тотальне нищення, а й також ліберальні реформи та свободи. Стосовно методів, якими вони діяли, то що тут скажеш — це ж було ХІІІ століття».

      Те, що більшість західних істориків надалі вважають Чингісхана лідером диких та жорстоких орд зі Сходу, ватажком варварів, які не мали милосердя до підкорених народів, викликає лють та несприйняття в самій Монголії. Тим більше що таку думку поділяють і арабські історики, адже дикі завойовники 1258 року зруйнували прадавню колиску людської цивілізації, спільний для мусульман та християн «рай на землі», яким вважалася розташована між ріками Тигр та Євфрат Месопотамія. Президент Університету ім. Чингісхана в Улан-Баторі Лхагваксурен заявив в інтерв'ю агенції «Франс пресс»: «Для монголів він майже те, що для християн — Ісус Христос. Вони дуже віддані йому». Не дивно, що в Монголії одного з найкривавіших у світовій історії завойовників називають «миротворцем». Це при тому, що орди монголів убили в мусульманському та християнському світах десятки мільйонів людей (уявіть собі, що це означало при тодішньому народонаселенні планети!), знищили квітучі міста та значну частину розвинених цивілізацій тодішнього світу.

Реабілітація імператора

      Утім останнім часом з'явилися ревізіоністські наукові праці західних істориків, які вважають вплив Чингісхана та його нащадків на розвиток західної цивілізації позитивним. Йдеться передусім про виданий 2004 року у США бестселер «Чингісхан і створення сучасного світу». Його автор, американський антрополог Джек Везерфорд, вважає, що впродовж останніх 800 років відбувалася «демонізація» Чингісхана, хоча, на його думку, він запровадив два з головних діючих принципів сучасної цивілізації: релігійну свободу та дипломатичний імунітет. На його думку, «Великий Могол» також проклав торговельні шляхи між Азією та Європою, тому американський учений сходиться з монголами в тому, що Чингісхан був першим в історії Сходу «глобалістом». Лише через кілька десятиліть після нього європейський мандрівник Марко Поло проклав зворотний шлях з Європи до Далекого Сходу.

      У Китаї, як і в Монголії, Чингісхана вважають національним героєм та одним із засновників нації. Воно й не дивно, бо сучасний Китай залишається приблизно в тих кордонах, у яких його визначили 800 років тому монголи, тобто в п'ять разів більшим від території, на якій до того проживали власне китайці. Завдяки монголам, до складу Китаю потрапили тибетська, уйгурська та маньчжурська цивілізації. Китайці якось не переймаються тим, що під час нашестя монголи знищили половину тодішнього населення країни: 60 зі 120 млн. мешканців. Більшість істориків Сходу та Заходу сходяться на думці, що Росія також є, разом з Китаєм, безпосередньою спадкоємицею Монгольської імперії. Її сучасні кордони, окрім приполярних регіонів, також збігаються з кордонами Золотої Орди. Росія є не лише територіальним, а й моральним, етнічним, поведінковим та в усіх інших аспектах найбільш вірним спадкоємцем імперії монголів. Не секрет, що після падіння Київської Русі, впродовж півтора століття татаро-монгольського нашестя формувалися російський етнос та подальша російська правляча політична еліта. В ті роки російська знать вважала за честь породичатися з татаро-монголами, часто переходила на іслам. Згадайте лиш прізвища пізніших провідних російських дворянських династій: Юсупови, Ізмайлови, Булгакови. Отатароомонголені східні слов'янські племена добре засвоїли звички татаро-монголів і вирушили у самостійне плавання, відчувши, що самі мають силу стати поневолювачама своїх недавніх поневолювачів. 

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>