Гімн українського футболу заспівала група ТНМК.
Коли музикант записує пісню для вболівальників, він вбиває багато зайців. Композиція дуже легко може стати хітовою: адреналіну, який ми викидаємо за 90 хвилин на трибунах, вистачає, щоб полюбити не тільки якусь драйвову пісеньку з простим приспівом, а й кидатися на шию будь-кому, щоб наші забили. Згадати хоча б «Чайф» і їхній мегахіт «Аргентина—Ямайка — 5:0», на який зняли відео ще у 1999-му (альбом «Шекогали») і який повторювали як мантру навіть не футбольні вболівальники. Що вже говорити про армії футбольних фанатів, для яких вдало підібрана музикантом кричалка автоматично зараховує його до рангу «своїх»: продажі альбомів ростуть, а до записаних інтерв'ю додаються ще й вузькоспеціалізовані спортивні видання. А як якийсь футболіст мимохіть згадає, який саме футбольний гімн допоміг йому забити останнє пенальті!..
З виходом української збірної до «мундіалю» музиканти — подекуди активні прихильники футболу — засіли на студіях лабати футбольні гімни. «УМ» вирішила класифікувати їх у хронологічній послідовності.
Першими були ТНМК. Хлопці давно відомі своїми футбольними симпатіями, й ще в альбомі «Пожежі міста Вавилон» на перше місце поставили дотепну й утопічну пісню «Та ти шо», одна з сюжетних ліній якої розповідала про перемогу української збірної на Чемпіонаті світу. Наступна футбольна пісня «танків» теж створювалася не спеціально до чемпіонату світу, а... до Нового року. Гурт брав участь у одному з новорічних проектів на українському телеканалі, де музиканти робили кавер на пісню Queen We Will Rock You. «От всі співатимуть про Сільвестр, а ми — про футбол, це актуально завжди», — вирішили тоді ТНМК, і Олександр «Фоззі» Сидоренко — футбольний фанат «з діда-прадіда» — написав слова до «Віва, Україно». Прикметно, що ТНМК вибрали відомий мотив, щоб ні в кого не виникало проблем із його відтворенням після першого ж прослуховування. Про те, що спонукало написати «Віва, Україно!», розповідає Фоззі: «Якось я та мої гості з Росії були на одному з матчів нашої збірної, перед грою і між таймами грала музика, за яку мені стало соромно...»
Між іншим, це — єдиний з усіх «гімнів», не оцифрований на носіях, а на музичних каналах можна зустріти тільки концертний варіант запису «Віва, Україно!» з «Таврійських ігор». На думку виконавців, слова пісні і так уже всі знають, тому вони працюють над сюжетами інших відео.
Тим часом ближче до дати Х Олександр Положинський вирішив, що існуючі «футбольні кричалки» його не задовольняють («Якщо «Україно, вперед!», то це просто біжи вперед. Або є «Віва, Україно!» — це вже слава переможцям, після того як вони перемогли»), а відтак все дуже просто — треба написати власну. Вийшло дуже вдало, вимагання «Нам потрібен гол!» запам'ятовуються одразу. Враження посилює добре зроблений кліп (навіть незважаючи на те, що лідер «Тартака» у ньому лисий і непомірно розповнілий), який от уже тривалий час перебуває у жорсткій ротації на телебаченні. Ним займався продюсерський центр «А7», який раніше зняв найбюджетніше відео «Тартака» — на пісню «Стільникове кохання». На думку Олександра Положинського, пісень для вболівальників достатньо не буває: «Це той варіант, коли чим більше, тим краще. Переважно ж як висловлюють свої емоції фанати? Дудять, свистять, а це тільки заважає й тим, й іншим футболістам. Треба концентрувати енергію на конкретних речах: наприклад, що треба забити гол. А на команду суперника співпраця трибун і наших футболістів буде діяти якраз негативно. Крім того, нецікаво співати одну пісню 90 хвилин».
«Україно, забивай!» «Тартак» планує видати окремим синглом, до якого повинні також увійти інші версії пісні та відео.
Свою пісню вболівальника трохи згодом після «Тартака» у відео версії випустив гурт «Юркеш» (його вокаліст — дуже популярний у минулому поп-виконавець Юрко Юрченко). Для гурту поява на телеекранах стала першою після участі в збірниках Помаранчевої революції та, власне, виступах на сцені Майдану. Композиція має назву «Мундіаль» (фінальна частина чемпіонату світу, до якої ввійшли 32 команди), вона, за словами Юрія, як і сюжет кліпу, «ні на що не схожа, в стилі панк, а також піднімає проблеми сьогодення». Незавуальованої футбольної тематики у відео не багато: хіба один із героїв упевнений, що Україна цього року виграє в Бразилії з рахунком 7:1, зате музикант, наприклад, грає у касці часів Другої світової війни. Про створення пісні саме на футбольну тему розповідає вокаліст «Юркеша»: «Цю гру люблю з дитинства, мріяв стати футболістом, але батько купив мені баян... На мою думку, дуже добре, що з'являється щораз більше футбольних пісень, але якщо деякі з музикантів «лише ловлять хвилю, намагаючись потрапити в телевізор», композиції теж виходять нещирими».
Більш-менш офіційну футбольну пісню під назвою «Україно, вперед!» презентували вже зовсім перед чемпіонатом — у четвер. Один з мобільних операторів, спонсор української збірної на чемпіонаті світу — запросив до співпраці Олену Вінницьку, двох музикантів з гурту Mad Heads XL та дівочий поп-колектив «Гавана», а також топових сьогодні режисера Олександра Стеколенка (відео для Пономарьова, ОЕ, ТНМК) та композитора Михайла Некрасова (автор пісні Тіни Кароль для «Євробачення», працював iз Русланою, «Алібі»). У відео вирішили використати стару ідею «естафети поколінь»: значну увагу приділили юним футболістам зі спортивного клубу «Онікс», а також використали хроніку попередніх матчів української збірної. Віце-президент Федерації футболу України Володимир Лашкул урочисто отримав золотий диск з «Україно, вперед!» та пообіцяв, що вже цієї неділі, перед матчем із Коста-Рикою українські футболісти прослухають цю композицію. Але чи стане композиція популярною — говорять її творці — залежить тільки від уболівальників. «Ми побудували невеличкий літак: є крила і пілот, і все, що треба для зльоту, крім підйомної сили. Вона — це наші вболівальники», — вважає автор слів гімну Микола Бровченко.
Композицію також можна буде закачати як рінгтон та по-різному використовувати у стільниковому дизайні.
...вдовольнити футбольних фанатів, причому з грифом «офіційний гімн» — «Треба перемогти!», отримав Олександр Ягольник, який виграв тендер, оголошений Федерацією футболу України. Композитор уже мав досвід написання гімнів: перед кожним футбольним матчем збірної України трибуни слухають футбольну пісню «Оле-оле, Україно» його авторства у виконанні групи «Гавана». Щоправда, спочатку цей гімн виконували гурт «Іграшки», де співає брат Олександра Костянтин, але для популяризації дівочого бенду Ягольник запропонував їм долучитися до виконання «Оле-оле...».
На композицію «Треба перемогти!» уже відзняте відео, яке мали презентувати вчора на прес-конференції Олега Блохіна. У кадрі — 11 вболівальників: п'ятеро «звичайних», решта — зіркові учасники проекту «Шанс» Віталій Козловський, Олександр Вуд, Наталя Валевська, Павло Табаков, ведуча Наталка Могилевська, а також продюсер Ігор Кондратюк. «Блохіну сподобався саме цей текст, — розповідає Кондратюк. — Пісня російською мовою, з цього приводу, звичайно, можна дискутувати. Але так забажав головний тренер, і якщо це допоможе нашим гравцям, то хоч англійською! Блохін сказав: «Я повинен почути пісню, яку б міг перед початком гри поставити своїм гравцям». За словами Олександра Ягольника, пісня українською мовою у ФФУ уже є. Крім того, саме зараз упорядковують тематичний диск, який будуть розповсюджувати, зокрема, в інтернаціональному українському домі в Німеччині, куди можуть завітати представники Литви чи Ізраїлю. До цього диску повинні увійти також інші футбольні пісні: «За Блохіна» Дмитра Гордона, «Виват, король», «Возвращайся» Тамари Гвердцителі та інші.
Крім відео, пісню планують видати окремим синглом, куди також увійде караоке — версія для вболівальників.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
