Від революції рятує Баден-Баден

      Долі скинутих лідерів, якими б величними вчинками свого часу не була освітлена їхня біографія, завжди дещо сумні. «Осінь патріарха» спізнав і екс-президент Грузії Едуард Шеварднадзе. Спершу повідомлялося, що він сидітиме на історичній батьківщині, десь у приємній гірській глушині, й писатиме мемуари (а згадати Едуардові Амвросійовичу є про що, адже, не забуваймо: в його житті було ще й крісло міністра закордонних справ СРСР напередодні його розпаду, і Шеварднадзе був першим, хто, ще в січні 1991-го, вголос заявив про можливість серпневого путчу ГКЧП). А позавчора інформагенції УНІАН та РІА «Новости» з посиланням на німецьку ЦДФ сповістили, що колишній грузинський президент прибув у Баден-Баден і має намір певний час пробути у Німеччині, де, до речі, йому готові надати політичний притулок. Однак пізніше це повідомлення не знайшло підтвердження: за даними УНІАН, німецькі прикордонні служби спростували чутки про те, що Шеварднадзе перетнув кордони їхньої країни.

      Баден-Баден — курорт iз приємною, карамельковою назвою, завжди приваблював сановитих відставників спершу з Російської імперії, а тепер, напевно, і з СНД. Очевидно, Едуард Амвросійович не стільки думав про втечу від революції (позаяк лідер опозиції Михайло Саакашвілі гарантував екс-президентові недоторканність і всі необхідні умови для подальшого перебування в Грузії, зокрема й житлові), скільки хотів відійти на кілька тисяч кілометрів убік від подій, зробити спокійний вдих-видих. Перед «уявним» відльотом до Німеччини Шеварднадзе дав інтерв'ю агенції «Рейтер» у своїй колишній резиденції, з якого помітно відчутна втома політичного «аксакала».

      «Можливо, я зробив помилку: я не надавав багато уваги тим молодим людям, які бігали з транспарантами; я думав, що пройде певний час — і вони заспокояться. Але я помилився», — підсумував Шеварднадзе. «Учора (інтерв'ю відбувалося в понеділок. — Ред.) замість відмовитися від президентства, я міг би наказати міністрам оборони і внутрішніх справ застосувати зброю для розгону демонстрантів, але це було б нечесно з мого боку. Люблять вони мене чи ні, поважають чи ні, але всі ці люди є моїми дітьми», — гуманізував свою поведінку Шеварднадзе. Є в його словах і частка істини, є, однак, і певне, навіяне внутрішнім героїзмом, перебільшення — адже в неділю окремі частини армії вже перейшли на бік демократичних повстанців, і невідомо, чи так і охоче війська кинулися б виконувати накази конаючої влади. Зрештою, піти з посади ще з честю порадили Шеварднадзе, як він каже, його рідні: «Всі — і моя мати, і донька, і син, що зараз у Парижі, — порадили піти». І, отже, понеділок став першим за останні десятиліття днем, коли старий грузин міг відлежуватися в ліжку аж до 11-ї години ранку.

      У Німеччині не приховують, що коли на те буде бажання Шеварднадзе, його готові прийняти в цій країні, так би мовити, з відкритими обіймами. Так, УНІАН цитує представника уряду ФРН Бела Анду: «Його тут приймуть гостинно, не в останню чергу зважаючи на його заслуги у справі об'єднання Німеччини». Офіційна позиція Берліна з цього приводу невідома. Стосовно ж загалом ситуації в Грузії, то, за інформацією бюлетеня «Новини з Німеччини» (створеного за участі посольства ФРН в Україні), уряд Німеччини «привітав мирне врегулювання конфлікту, ... а міністр закордонних справ Йошка Фішер зазначив, що складання повноважень Едуардом Шеварднадзе є важливим та відповідальним кроком, який запобіг розв'язанню громадянського конфлікту та подальшій стабілізації у країні».