Ціни злетіли, політ нормальний

      Особливою гордістю голови Луганської облдержадміністрації Олександра Єфремова сьогодні є той непересічний факт, що «в поточному році Луганська область стала другою в Україні після Автономної Республіки Крим з валового збирання зерна озимої пшениці і першою серед областей степової зони зі збирання зернових культур». Про це офіційно повідомила обласна прес-служба. Відомо навіть, скільки саме зібрано збіжжя — близько 560 тисяч тонн, однак чомусь ніхто не згадує, що це менше половини від широко розрекламованого торік плану. Усе зрозуміло: негода є негода. Однак досягнення (утім доволі скромненькі) двох попередніх років керманичі області чомусь приписували собі, мудрим, і зі сприятливою погодою славою не ділилися.

      Та як би там не було, а становище загальноукраїнського зернового лідера до чогось таки зобов'язує, і Єфремов дещо необережно заявив з місяць тому, що хліб у його області якщо й подорожчає, то вона буде останньою серед усіх, де таке станеться. Проте Олександр Сергійович так і не дочекався, поки капітулює передостанній, 26-й, регіон України (з 27, якщо рахувати Київ та Севастополь) і оголосив, що ціни на харчовий продукт №1 втримати таки не вдасться. Він навіть придумав дуже вдале пояснення своїй черговій поразці. Виявляється, запасів зерна та борошна в області вистачає, от тільки після подорожчання в інших регіонах України різко збільшилося вивезення луганського хліба за межі області. Як доказ він навів цифри: раніше головний постачальник печеного хліба в області ВАТ «Коровай» щодня замовляв по 6 тисяч тонн борошна; тепер його добові потреби зросли до 8 тисяч. Отже, самі розумієте, свій ринок треба захищати...

      На жаль, обласний голова не уточнив, з яких саме областей сунуть на Луганщину «коробейники», оскільки в рідній державі вона межує лише з Харківською та Донецькою, а там хліб чомусь завжди був дешевший. На Донеччині він принаймнi подорожчав практично одночасно з луганським (і досі залишається дешевшим). І якби херсонці чи, скажімо, дніпропетровці кинулися шукати дешевого хліба, то який їм сенс їхати аж до Лисичанська або Красного Луча? Можна скупитися в Красноармійську або в Маріуполі. Та й у такому разі навряд чи подібна комерція стане самоокупною, адже хліб — продукт нетривалого зберігання. От якщо вагонами вивозити борошно... А якщо хліб тягнуть росіяни, то до чого тут цінова ситуація в Україні? Суцільні загадки.

      Зате не є загадковими нові ціни. Їх можна побачити на власнi очi в будь-якому магазині. Однак в офіційному «факт-релізі», що видає облдержадміністрація, вони не названі. А на прилавках панує гласність і плюралізм. Білий «Успенський» вагою 750 грамів, що коштував 1,30—1,35 гривні, сьогодні можна купити за ціною від 1,60 до 1,75. Приблизно на стільки ж подорожчали інші популярні сорти. Однак не всі. За словами Олександра Єфремова, «було прийнято рішення залишити незмінними ціни на три найменування хліба, які користуються найбільшим попитом у населення: на хліб «Полюшко», хліб білий із борошна другого гатунку і хліб «Айдарський». Випуск хліба цих найменувань складає майже третину від загального обсягу, що випікає ВАТ «Коровай», який є хлібним монополістом в області

      От на ці сорти ціни були названі офіційно: 700-грамове формове «Полюшко», як і раніше, коштує 96 копійок, «Айдарський» з борошна пшеничного 1-го та 2-го гатунків вагою 790 грамів — 1 грн. 14 коп.; 750-грамовий буханець білого з борошна 2-го гатунку — 1 грн. 04 коп. Пенсіонери мали б бути задоволені турботою рідного начальства, однак далеко не кожний старечий шлунок може перетравити «Полюшко». І взагалі: утримати низькі ціни на третину хліба, який споживає 2,5 мільйона чоловік, — це утопія на кшталт будівництва соціалізму. В окремо взятій країні. Це підтвердив сам обласний керманич.

      На урочистому засіданні з приводу Дня працівника сільського господарства Олександр Єфремов повідомив, що зафіксовані випадки, коли так звані «соціальні» сорти хліба продаються за завищеними цінами, і заявив буквально таке: «Вчорашній день показав, що деякі продавці втратили елементарний сором. Хотілося б порадити їм вчасно зупинитися, інакше ми застосуємо важелі впливу, що маємо». Інакше кажучи, економічними методами керування Олександр Сергійович оволодів ще не повною мірою і досі сподівається більше на батіг, ніж на маківник.

* * *

      Так само виявилися порожнім звуком обіцянки керівництва Рівненщини. Хоча вже наведені представниками влади цифри, згідно з якими, ціна хліба в області чи не найнижча в державі (вартість одного кілограма, виготовленого з борошна вищого гатунку, становила «всього» 1 гривню 33 копійки), давали привід очікувати вирівнювального цінового стрибка. Але перші особи Рівненської облдержадміністрації поквапилися заспокоїти населення, що гарантують мораторій на цінове підвищення на найважливіший продукт. Та, як з'ясувалося кiлька днiв тому, твердження, зокрема, заступника голови облдержадміністрації Олександра Чуприни про те, що два види хліба — «Рівненський» та «Дарницький» — ні в якому разі не подорожчають, виявилися безпідставними.

      У більшості магазинів Рівного 750-грамовий «Дарницький», який досі продавали за 92 копійки, взагалі зник із прилавків, поступившись місцем хлібинкам тієї ж ваги «Подільського» (але по 1 грн. 30 коп. за буханець) та «Сергіївського» за аналогічною ціною. Лише у двох торгових точках на Центральному продовольчому ринку можна було придбати «Дарницький» за 1 гривню 25 копійок. Отже, можемо констатувати, що, всупереч усім високопосадовим обіцянкам, вартість рівненського хліба зросла більш ніж на одну третину. А рівняни активно обговорюють між собою, на скільки у світлі цього хлібного буму збільшаться ціни на інші товари та послуги.

* * *

      ...Пройдіться увечері по магазинах району, в якому живете. Годині о пів на п'яту, коли основна маса працюючих повертається з роботи. В жодній з п'яти «точок», де продається хліб, «соціальних» сортів не знайдете, хіба що вам пощастить і поруч буде кіоск великого хлібозаводу... Отак і живемо: номінально нас захищають, а по суті зазнають збитків і підприємства, і пенсіонери.