В гостях у Качинського

      Наприкінці минулого тижня український Прем'єр-міністр Юрій Єхануров завітав до Варшави, де зустрівся зі своїм польським колегою Казимиром Марцинкевичем, президентом Польщі Лехом Качинським та спікерами обох палат парламенту. На перший погляд, цей візит виглядав доволі банальним: покладання квітів до пам'ятника Тарасовi Шевченку, традиційні наради на вищому рівні, зустрічі з українською діаспорою тощо. З іншого ж боку відвідини Єхануровим Варшави символізували початок реального польсько-українського діалогу на вищому рівні.

      Під час зустрічей нашого Прем'єра з польським керівництвом жваво обговорювали передвиборчу ситуацію в Україні та поствиборчі перспективи побудови у нас демократії. Попри деякий формалізм, зустріч засвідчила особисту приязнь двох політичних еліт нової генерації — України і Польщі, адже після Помаранчевої революції в Україні спілкування мало, радше, протокольний характер. Зараз лідери мали можливість обмінятись думками напередодні українських виборів й обговорити польський досвід подолання парламентської кризи, адже нещодавно Леху Качинському вдалося заспокоїти антипрезидентські сили загрозою розпуску парламенту. Безперечно, внаслідок цього в Польщі без «ображених» не обійшлося, але вдалося зберегти найважливіше — стабільність у країні — та уникнути передчасних виборів.

      Під час цього візиту якихось гучних «урядових порозумінь» не передбачалось, адже і сварок не було. Навіть за часів російської газової істерики щодо несанкціонованого відбору чи-то «крадіжок» українцями блакитного палива польська сторона чітко заперечувала подібні фальшиві звинувачення, наголошуючи, що збільшені поставки газу в Україну були спричинені вкрай жорсткою зимою. Зрозуміло, що головною причиною російської агресії та «встромлення палиць у колеса» було виведення української газотранспортної системи з-під контролю Москви. А нафтопровід «Одеса—Броди—Гданськ», як і використання української газотранспортної системи та вітчизняних газосховищ є головним «козирем» реальної, а не декларативної євроінтеграції з боку України. І саме це стало головною претензією Москви у всіх «м'ясо-молочних війнах» — Кремль панічно боїться випустити Європу із зашморгу українського енергетичного транзиту. Поляки ж активно лобіюють інтереси України при створенні так званої «Зеленої Книги» ЄС, яка узагальнить картину, пов'язану з паливним ринком Євросоюзу та відповідними заходами, що можуть забезпечити незалежність Європи від азійського шантажу «путінців». Під час візиту Єхануров відверто казав про непоодинокі спільні «енергетичні проекти» Польщі та України.

      Тож центральним моментом зустрічі було обговорення стратегічної співпраці обох країн та напрацювання спільних кроків у виведенні безпеки країн

з-під енергетичного диктату Кремля. Зокрема, i щодо досі не вирішеного питання запуску нафтогону «Одеса—Броди—Плоцьк—Гданськ», який міг би забезпечувати Євросоюз та Україну стратегічною нафтою неросійського походження, а українську економіку додатковими коштами за транзит. Юрій Єхануров наголосив, що під час зустрічі було реанімовано питання прокладання «одесобродівського» трубопроводу територією Польщі. Прем'єр-міністри підписали заяву, за якою цей проект є «пріоритетним для обох країн», і «Польща, і Україна відіграють важливу роль у розвитку євразійських транзитних потоків для розширеного ЄС та у розвитку стратегічних напрямів диверсифікації джерел енергопостачання до ЄС». Також обидва прем'єри взяли на себе зобов'язання «розпочати поглиблені консультації з Європейською Комісією та іншими інституціями ЄС» задля активізації співробітництва у цій галузі.

      Обговорювались і геополітичні питання інтеграції України до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу. Президент Лех Качинський наголосив, що Польща нарощуватиме темпи співпраці з нашою державою, котра набуває рис стратегічної, та підтримуватиме стремління українців долучитись до членства в ЄС та НАТО. Він зазначив, що Польща робить усе, аби «східна політика ЄС», насамперед щодо України, стала для Євросоюзу пріоритетною. Варто сказати, що візит українського Прем'єра відбувся після повернення президента Качинського із Вашингтона, де він намагався вписати «Четверту Річ Посполиту» у світовий геополітичний «розклад». Попри те, що у Вашингтоні польському лідеру не вдалося скасувати американських в'їзних віз для поляків, сам президент свій візит назвав «категорично позитивним», зазначивши, що «окреслились добрі перспективи польсько-американських вiдносин». Водночас у Сполучених Штатах Качинського запевнили, що польська політика щодо підтримки демократичних процесів в Україні зустрічає цілковите розуміння, і визнали, що роль Києва та Варшави залишається вкрай важливою для стабілізації регіональної безпеки. А враховуючи минулотижневу зустріч Леха Качинського з Генсеком НАТО Яаапом де Хооп Схеффером, на котрій президент Польщі підтримував, якщо не сказати «лобіював», українські євроатлантичні стремління, можна припустити, що на кулуарних переговорах Єханурова йшлося і про можливості запровадження додаткових механізмів поглибленої української співпраці з цим оборонним західним блоком. Відомо, що ці питання будуть детально розроблятись для майбутнього листопадового саміту НАТО у Ризі, а Генсек НАТО уже заявив про принципову підтримку українського курсу.

      Водночас попри декларовану дружбу «помаранчевих» президентів — Ющенка і Качинського — досі бракує поглибленої інституційної «дружби» нових владних еліт. На кінець лютого (28 лютого—1 березня) планується візит глави Польщі до України, який має виправити ситуацію, підбити підсумки співпраці і, нарешті, виявити справжній стан польсько-української приязні. Тож візит Єханурова є певною «затравкою» для політичних еліт Варшави та Києва, близьких за ціннісними орієнтирами, але досі достатньо погано заприязнених на особистому рівні. Це опосередковано засвідчив Юрій Єхануров, зазначивши, що незважаючи на повне задоволення від наших двосторонніх відносин, «як завжди, хотілось би вирішити якнайбільше питань». Головною ж проблемою порозуміння між «помаранчевими» владами Польщі і України є незабезпеченість реальних механізмів співпраці, адже більшість чиновників, формально визнаючи важливість цього вектору, губиться при визначенні конкретних пропозицій.

      Присутність львівського «губернатора» Петра Олійника на варшавській зустрічі свідчить про окрему важливість питань трансрегіональної співпраці Польщі та України і про виняткову роль саме галицьких проблем. Досі ситуація на кордоні, зокрема поведінка прикордонників і митників, лишається «притчею во язицех». Попри всі зусилля львівського Генконсульства Польщі та облдержадміністрації поведінка досі неконтрольованих «королів кордону» демонструє декларативність влади.

      Водночас досі для українців залишаються незагоєними ранами поховання у польському селищі Павлокома. Польська сторона брала на себе зобов'язання «симетрично» до відкриття «Цвинтаря Орлят» вшановувати у Львові ці підкарпатські поховання помордованих у часи військового лихоліття українців. Але й досі триває напружена суперечка між центральною владою Польщі і місцевими польськими націоналістами. Цвинтар закритий, попри всі клятвенні обітниці секретаря польської Ради пам'яті боротьби та мучеництва Анджея Пшевозьніка.

      Не менш важливою є і проблема відкриття двох культурних центрів — польського та українського. Досі шовіністичні представники обох міських громад  перешкоджають виділенню приміщень для «Польського будинку» у Львові і для «Українського будинку» у Перемишлі. Тож з візиту Петра Олійника до Варшави стає очевидним, що проблема залагодження і цих, нібито не стратегічних, але вкрай дошкульних питань, також постала на «безкраваткових» розмовах голів урядів.

ДО РЕЧІ

      Учора до Варшави з робочим візитом на запрошення польської сторони на два дні завітав секретар Ради національної безпеки і оборони України Анатолій Кінах. Як повідомили УНІАН у прес-службі апарату РНБО, в рамках поїздки передбачено зустріч Кінаха з главою канцелярії президента Польщі, в. о. глави Бюро національної безпеки Анджеєм Урбанським. Сторони планують обговорити політичну та економічну ситуацію в Польщі та Україні, перспективи подальшої співпраці між РНБО та польським Бюро національної безпеки, питання щодо організації офіційного візиту президента Польщі Леха Качинського в Україну, з яким сьогодні у Кінаха запланована зустріч. Також у вівторок секретар РНБОУ зустрінеться з президентом Конфедерації польських роботодавців Анджеєм Малиновським та з представниками провідних польських ЗМІ.