Природа нас випробовує на міцність. Наш організм, нашу психіку, наш патріотизм. Кожен бореться із силами стихії своїми методами: хтось п'є паленку й обпікає морозом кінцівки; хтось замотується в теплі пледи й чекає потепління (так ось ти яке, глобальне потепління!). А якщо ти сидиш на роботі, практично нерухомо, чи працюєш удома, але також сидячи за письмовим столом, або вчишся й відчуваєш, як холод закрадається під твій одяг, холодить навіть душу? Вихід один — зігріватися давнім перевіреним способом: запарити духмяного свіжого чаю, пити його маленькими ковточками і відчувати, як життєдайне тепло пливе по твоєму тілу, додає сили та енергії ще хвильку тому загальмованому єству. І ти вже далі повен сил і наснаги продовжувати свої справи.

Продовжуючи наш літературний конкурс, хочу сказати, що наші читачі просто вражають мене діапазоном своїх літературних уподобань, ерудицією та обізнаністю. Істинну насолоду я отримала, читаючи листа Наталії Безпояско із села Михайлики Шишацького району, що на Полтавщині. Пані (чи панна, не знаю) Наталя обрала своїм «кулінарним» героєм бравого солдата Швейка з відомого твору Ярослава Гашека «Пригоди» цього самого вояка, адже з твору всім відомо, як Швейк любив попоїсти, а ще більше — попросторікувати на цю тему.