Читаючи «Бравого вояка Швейка»

08.02.2006

      Продовжуючи наш літературний конкурс, хочу сказати, що наші читачі просто вражають мене діапазоном своїх літературних уподобань, ерудицією та обізнаністю. Істинну насолоду я отримала, читаючи листа Наталії Безпояско із села Михайлики Шишацького району, що на Полтавщині. Пані (чи панна, не знаю) Наталя обрала своїм «кулінарним» героєм бравого солдата Швейка з відомого твору Ярослава Гашека «Пригоди» цього самого вояка, адже з твору всім відомо, як Швейк любив попоїсти, а ще більше — попросторікувати на цю тему.

      Що може бути ближче слов'янській душі (чи то українській, чи словацькій, чи чеській, навіть російській, як би вони там не висміювали нас за салоїдство) за добрий шмат сала чи бодай полумисок шкварок. Знався на цій справі і наш літературний герой. Ось цитата з твору, яку надіслала пані Наталя: «...Коли лій починає шкварчати, їх (шкварки зі свинини. — Авт.) треба видушити досуха, посолити, посипати перцем, і, я вам скажу, ніякі гусячі шкварки з ними не зрівняються». Проте далі йде вже полеміка, бо: «...Нема нічого смачнішого за гусячі шкварки. Ясно, їх треба шкварити аж до золотистого кольору, як це роблять євреї. Беруть жирну гуску, здирають сало разом зі шкурою і смажать».

      Що там казати, таки знався Швейк на добрих стравах. Узяти хоча б: «Рагу з грибами, панове, тим краще, чим більше грибів. Але грибки треба перше смажити на олії, а тоді вже додавати лавровий лист і цибулю. ...Все залежить від прянощів, які прянощі й скільки їх класти. Не можна й перечорноперчити, ні перечервоноперчити». Чи рецепт цибуляної підливки, до якої Швейк бере всі види овочів, тушкує їх на маслі, потім додає приправи, чорного перцю, трохи мускату, кориці... Далі у «Пригодах Швейка» згадується і про ромштекс із рисом, і ромові бабки, і шинку в маринаді, і суп із фрикадельками з печінки, і часникову юшку, і нирки в мадері, а також кнедлі. Проте лише згадується, бо Гашек не подає докладного опису приготування цих страв, а шкода, бо з них можна було б підготувати чудову кулінарну книжку національних страв.

      Ще один герой книжки Гашека, пройдисвіт Юрайда, розповідає про свої кулінарні секрети: «...в Чехії у ліверні ковбаски кладуть не майоран, а ромен. Я справді не знав, бо кожна розумна і неупереджена людина мусить вважати майоран королем усіх прянощів, які тільки додаються до ліверних ковбас. Треба було нашвидкуруч знайти таку заміну, яка б додала ковбасам особливого гострого смаку. І ось я знайшов у одній хаті під образом якогось святого весільний віночок з мирту. ...Ви ж їли мою ліверну юшку, і ніхто з вас не розчовпав, що пахне вона не майораном, а миртом». Що тут скажеш, вищий пілотаж кулінарного авантюризму Юрайди, чудового Гашекового гумору, а ще — майстерності перекладача С. Масляка!

      Пані Безпояско продемонструвала чудове знання іноземної літератури. Ось, скажімо, витяг із її листа, де вона наводить цитату з твору Гаефса Гісберта «Свідок — ворон», а саме сніданок героя: «Розпочав він із биточка з філе і яєшні, корнішонів і сильно засмаженої суміші з дрібно нарізаних помідорів і цибулі. Друга частина сніданку складалася з трьох хрустких хлібчиків з трьома яйцями на м'яко і булочок з товстим шаром масла; зверху на масло — Мацбах домагався саме такої послідовності! — були викладені: пфальцівська печіночна ковбаса, шинка і добре витриманий сир». Що ж, знаменитий сніданок, нічого не скажеш.

      А ми й далі продовжуємо наш конкурс, але хто ще не написав нам листа — не баріться, бо фінал уже не за горами,і чудові призи для переможців-«УМ»ників уже чекають на своїх господарів. Гадаю, через номер-два будемо підбивати підсумки.

  • Кріпчик-петрушка кучерявляться

    Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>

  • Поласуємо полуничкою

    Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>

  • Від кулешу і ніг не поколишу!

    Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>

  • Лимонадна прохолода і насолода

    Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>

  • Сонце в цеберку!

    «Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>

  • Знімаю капелюха

    От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>