Понад 100 публікацій про пограбування львівського історичного архіву вже надруковано у різних ЗМІ. Низка виступів пролунала в радіо- й телеефірі. Проведено кілька велелюдних «круглих столів», громадських слухань і прес-конференцій (у Львові й Києві). До Верховної Ради, Президента, Прем'єра надійшли десятки звернень. Але віз і нині там. Тобто злочин не розкрито.
Однак уже є пробоїна в стіні «правосуддя», складеній зі «старих зв'язків», шантажу і дуже великих грошей. Її вибили упродовж півтора року «громадським тараном»: потужний голос науковців, педагогів і митців (Схід і Захід разом), немов вічевий дзвін, бив на сполох ще від часу виявлення крадіжки державно важливих документів. Приховати «архівну справу» не вдалося. Однак чи зможе сила громади трансформувати цей сигнал про небезпеку в позитив для всієї архівної галузі? Це питання піднімалося на «круглому столі» «Проблеми збереження музейної та архівної спадщини в сучасній Україні в контексті втрат львівського архіву», що наприкінці жовтня зібрав у приміщенні Національної академії наук України близько 300 істориків, музейників, журналістів, депутатів.