Біля будинку № 4, що по вулиці Хіміків у Бердянську, почали здихати голуби. Ті, що літають над п’ятиповерхівкою, також ведуть себе дивно: кволі, падають на землю, на балкони нажаханих бердянців. Мешканець квартири № 5, приміром, думав, що у птахи перебите крило, тож вона і сіла на його балконі. Взяв до рук і підкинув — голуб упав на землю метрів за десять, де став жертвою кота.
Занепокоєні люди почали «ревізувати» дахи, під'їзди. У п'ятому знайшли мертвими десятки голубів і... хробаків, які порозповзалися увсібіч. Мешканка квартири № 77 Наталя Пащенко втомилася збирати їх у банку. Каже, що люди, надивившись сюжетів про пташиний грип, переживають: а що, як і в нас та напасть? «Я з кількома сусідками пішла до нашого «Житлосервісу». Нам спершу докоряли: треба, мовляв, своїми силами навести порядок під дахом, — розповіла «Україні молодій» пані Наталя. — Потім головний інженер Бистров при нас таки подзвонив у санстанцію. А там сказали: приїдемо, якщо заплатите 700 гривень».
Старша будинку Ніна Соколова також «стукала» у двері кількох чиновників — ті відмахуються. У міській СЕС і їй сказали, що спершу потрібно оплатити виїзд фахівців. У мерії пішли ще далі: беріться за віники і прибирайте! «А як під той дах залізти? Там висота з півметра, не більше, — дивується з такої поради жінка. — І що прибирати? Без всяких експертиз чи аналізів?».
Хто прибирає щодня мертвих птахів — так це коти і двірничка Галя. Каже, що викидає голубів на смітник (звідси їх вивозять на міське звалище). Пенсіонерка Ніна Постольна зауважила, що безгоспні голуби живуть під дахом десятки років, і ніколи раніше такого не було. Влада ж, мовляв, зреагує лише тоді, як почнуть падати люди. Не раніше.
Що ж все-таки санстанція? Головний лікар Микола Гордієнко був у відрядженні, а його секретар мене «заспокоїла»: знаємо, мовляв, про тих голубів, скарга зареєстрована. А термін її розгляду — два тижні...
Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>
«Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>
«Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>
...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>
Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>
«Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>
