Настрибався. Тепер хоче здивувати світ навприсядки

      Ні за що не здогадаєтеся, чим зайнявся іванофранківець Мирослав Федорчак на другий день після побиття ним світового досягнення китайця Поля Вай Ман Чанга, встановленого у Гонконгу ще в 1992 році. Свіжоспечений рекордсмен, не відпочивши як слід після стресового навантаження, поїхав по селах Рогатинського району Івано-Франківщини торгувати батарейками, клеєм, ізоляційною стрічкою та іншими, як він каже, тисячами дрібниць. Це для нього — професійне заняття. Так упродовж кількох років заробляє з дружиною на хліб і до хліба. За встановлений 2 жовтня світовий рекорд отримав лише сертифікат у рамочці і — жодної копійки підтримки. У поточних і перспективних планах місцевих спортивних чиновників таке досягнення не прогнозувалося, отже, й гонорару катма.

      Любительським спортом Мирослав займався винятково для себе, поки не натрапив на Книгу рекордів Гіннесса. Погортавши її сторінки, скромний іванофранківець півроку тому вирішив кинути виклик китайцю. Перша публічна спроба виявилася більш ніж переконливою.

      — Мирославе, ще кілька днів тому про тебе мало хто знав навіть в Івано-Франківську. Тепер відчуваєш себе знаменитістю?

      — Так, щось трохи змінилося навколо мене. Знайомі поздоровляють, журналісти цікавляться моєю особою. Та в цілому все, як було раніше. У понеділок  зранку я поїхав на базар, хоч відчував виснаження. Годин 6—7 після встановлення рекорду організм виходив зi стресу, і я почувався дуже погано — боліли нирки, шлунок, ікри ніг. Тиск був 130 на 40.

      — Коли офіційно стало відомо, що ти йдеш на рекорд, вірив в успіх стовідсотково чи все ж були сумніви?

      — Я знав, що відступу немає — помру, але стрибну хоч на один раз більше від китайця. Його досягнення — 3 552 стрибки за годину, я показав результат на 543 стрибки вищий. Ця вправа не така легка, як може здатися. Був період, коли я вже хотів відмовитися від наміру: від постійних струсів тіла боліли внутрішні органи, спина, кілька разів травмував ноги. Треба було додатково підтягувати «дихалку». До рекорду готувався два місяці. Порадами допомагав івано-франківський тренер зі спортивної ходи Віталій Мелешко.

      — Певне, для досягнення рекорду потрібен був особливо збалансований раціон харчування?

      — З кожним днем я нарощував темп тренування, займаючись по 5—6 годин щодня. Харчування для стрибунів із зігнутими ногами справді потрібне особливе, яке давало б енергію і не перевантажувало шлунок. Потрібен набір вітамінів та мікроелементів. М'яса майже не їв. Але дуже щось збалансовувати не мав ні власних коштів, ні фінансової підтримку спонсорів. Наскільки міг собі дозволити, споживав соки, йогурти, мінеральну воду. Перед тим, як почав стрибати з прицілом на рекорд, я при зрості 179 сантиметрів важив 75 кілограмів, за два місяці виснажливих тренувань скинув майже сім кілограмів.

      — Тебе вже вписали в Книгу рекордів України, а як справи з рядком у Книзі рекордів Гіннесса?

      — Мені казали, що подадуть заявку в Англію, але не знаю, хто цим займатиметься. Через півроку я хочу встановити ще один світовий рекорд із присідання протягом доби. Зараз він становить 52005 присідань. За правилами, після кожної години виступу дозволяється лише 5 хвилин перепочинку. Можна ці хвилини акумулювати і відпочивати не так часто, але довше. Хочу встановити рекорд у Києві. Може, знайдуться спонсори.

      — Професійно займався спортом? Який маєш фах?

      — Народився і виріс в Івано-Франківську, мої батьки також корінні франківці. Закінчив середнє профтехучилище №15 за спеціальностями автослюсар та екскаваторник, але відразу взявся за дрібний бізнес. У спорті я самоук. Коли ходив до школи, то взагалі не тягнув з фізкультури на «п'ятірку», в атестаті маю «четвірку». На середні дистанції бігав непогано, але не давався спринт, стрибки в довжину. Нині зранку пробігаю по 8-10 кілометрів для підтримання фізичної форми. Ось тепер тренер пропонує серйозно зайнятися марафонським бігом для досягнення високих результатів. Мені незабаром виповниться 27 років, і це для дебюту в марафоні — прийнятний вік. Між іншим, сьогодні мій дев'ятирічний син Костя вперше пішов до спортшколи. Тренер Віталій Мелешко хоче зробити з нього легкоатлета. Син має непогані фізичні дані і силу волі. Може, з нього вийде гарний спортсмен, побачимо.

      — Окрім підстрибування і присідання, ще чимось захоплюєшся?

      — Суперхобі немає, але люблю грати в шахи, маю перший розряд із кандидатським балом, проте останнім часом для цієї мудрої гри бракує часу.

      — З твоїх успіхів випливає, що досягати великих результатів можна не тільки вибраним спортсменам, але й простим людям, тобто треба кожному виховувати в собі переможця, чи не так?

      — Цілком згоден із цим висновком. Якщо в людини, тим паче молодої, є дві цілі ноги і руки, вона може розраховувати на успіх. Головне — «включити» силу волі. Якщо дуже захотіти, то будь-кому можна досягнути результатів щонайменше на рівні кандидата в майстри спорту. Перемога над собою додає впевненості.