«Над килимом є якісь потойбічні сили...»

15.10.2005
«Над килимом є якісь потойбічні сили...»

Насправді Аня Безсонова мала б стати абсолютною чемпіонкою. Але судді дали їй п'ять срібних медалей.

Чемпіонат упередженості

      Ми вже звикли, що після кожного вагомого турніру з художньої гімнастики ті, хто не став першим, звинувачують суддів у симпатіях до переможців. Це настільки ж традиційне явище, як і штамп: «Що ви хочете, адже це суб'єктивні види спорту». Для непрофесіоналів цього достатньо, щоб усе звести до «війни амбіцій» і «можливостей впливу» представників різних країн. І справді, у художній гімнастиці вже багато років спортивні оглядачі вбачають протистояння російської та української Ірин — Віннер та Дерюгіної. Відповідно, залежно від національної приналежності, різні коментатори та ЗМІ роблять висновки щодо правоти тієї чи іншої сторони. Коли ж серед «своїх» з'являється спроба дати неупереджену оцінку, цю людину записують у «білі ворони». Як, скажімо, коментатора російського каналу «НТВ+» Наталю Пакуєву, яку звинуватили в тому, що вона вела репортажі з першості світу в Баку з надто великою симпатією до українок.

      Так, наші знову не змогли вибороти бодай одне «золото» через стійку російську «монополію» (цього разу на коні була вихованка Віннер Капранова). Але як можна, наприклад, вправу нашої Наталі Годунко назвати поганою, якщо її швидкість і робота з предметом захоплює, та й чотири перекиди під стрічкою, крім «другого номера» української збірної, не робить ніхто у світі?

      А ось коментар азербайджанського оглядача: «Якщо зараз про несправедливе суддівство на користь збірної Росії говорять усі, кому не ліньки, то уявіть собі, що завтра конкурувати з росіянками спробують не грізні та амбіційні українки, а наші чи інші гімнастки. Якщо вже таку країну, як Україна, прагнуть «затиснути» (і це помітно неозброєним оком), то питань щодо інших не виникає взагалі». Незаангажований представник країни-господарки чемпіонату світу каже: «Якщо чесно, то українка Ганна Безсонова була гідна золотої нагороди, виконавши свої вправи без жодної помилки. Ольга ж Капранова двічі губила булави вже у першій вправі». Зауважмо, що перед останнім виходом на килим Безсонова лідирувала, але після виконання обома конкурентками композиції з м'ячем росіянка її таки випередила. І знову нарікаємо на суддівство.

Комп'ютер каже, що краща — Безсонова

      Спробуємо подивитися на цей кульмінаційний момент «озброєним оком». До речі, коли на семінарах суддям показують цю українську відеокомп'ютерну розробку, всі у захваті, адже «техніка» здатна довести з математичною точністю, чи виконано певний елемент програми. Недаремно Ірина Дерюгіна після перемоги Безсонової на Універсіаді в Ізмірі була на піднесенні: річ ще й у тім, що оновлення суддівського складу і підвищення ваги якості виконання елементів у оцінці було на руку саме вітчизняній школі, яка завжди славилася саме чистотою виконання. Та, на жаль, у Баку встановлення нової системи, що прогнозував керівник технічного комітету ФІЖ Ігле Амбруцене, відбулося зовсім не в тому напрямку. У результаті нібито «сліпого жеребкування» в одній бригаді опинилися судді з країн, які вважаються сателітами Росії. Та й розмови про підміну суддівських карток були...

      Але все ж давайте спробуємо підійти до справи фахово. Сідаю біля комп'ютерного дива «від Дерюгіної» і прошу показати, що вважається виконаним та невиконаним гімнасткою елементом (за кожен дається від 3 до 6 десятих бала). Можливо, я помиляюся, але виставляти оцінку за складність і виконання елементів легше, ніж за артистизм, бо там справді справа смаку. Тут же, наприклад, важко зарахувати елемент із вертикально піднятою ногою, якщо вона перебуває перед носом, а не за головою. Це називається «не виконано амплітуду».

      Після того як переглянув «розкадровки» виконання вправи з м'ячем Капрановою та Безсоновою, автор цих рядків переконався, що росіянка «недовиконувала» елементи, тоді як українка все робила належним чином. Навіть із врахуванням якихось невідомих журналістові нюансів очевидно, що Ганна, як мінімум, не програла Ользі. Утім кореспондента «УМ» швидко позбавили ілюзій щодо суддівських здібностей, адже арбітри-«професіонали» поставили Капрановій 8,2 бала, а Безсоновій — 7,6! Відставання у шість десятих? Це, до речі, саме та різниця, яка дозволила 17-річній москвичці стати абсолютною чемпіонкою світу. Неймовірно, але керівники Міжнародної федерації гімнастики не бачать у цій математиці «криміналу», як і того, що за втрати булав «чемпіонці» не зняли визначений у правилах 1 бал. Утім є надія, що до «бакинської вистави» ФІЖ доведеться повернутися.

Ірина Дерюгіна, віце-президент ФГУ:

      — Ви знаєте, перемога Безсонової настільки була явною, що ми будемо звертатися до суду. Моя підопічна зробила все настільки елегантно, що весь зал ахнув. Артистизм Ані був беззаперечним, як і виконання усіх обов'язкових елементів. Звичайно, завжди можна до чогось причепитися. Ми теж люди. Однак порівняно з тими помилками, які робили її суперниці, Безсонова повинна була стати абсолютною чемпіонкою. Вона насправді чисто виграла булави, м'яч, скакалку, безпомилково поводилася зі стрічкою. Але все вирішило суддівство! До того ж скажу, що наша головна суперниця у вправах з булавами припустилася, як на мене, фатальної помилки. Вона втратила булаву, і судді повинні були зняти щонайменше один бал. А «були уповноважені» зняти лише півбала.

      І щодо іншої росіянки — Чащиної: не озброєним оком видно, що вона виглядала набагато менш підготовленою, ніж Безсонова. Українки відпрацювали все як слід, а що отримали взамін?!

      Незважаючи на те, що я — член виконкому ФІЖ, не знаю, як із цим боротися й що робити далі. Утім ми обов'язково покажемо всім вправи у комп'ютерному варіанті. І хай роблять висновки.

«Ми ж не боксери, щоб дивитися суддям в очі»

Ганна Безсонова не виглядала пригніченою настільки, щоб закритися від усього світу, і також поспілкувалася з кореспондентом «УМ».

      — Я втомилася, але головне — зробила все, що могла, — каже дочка відомого футболіста-динамівця. — Я не припустилася жодної помилки. Моя справа — зробити все так, як вмію. Бачила, що суперниці припускалися помилок, однак розчарована не тільки я, а й зовсім сторонні люди. Можливо, далося взнаки й те, що я виступала однією з перших, а вже після того, як були відомі результати моїх виступів, тоді на килим виходили суперницi. Та й уболівальників у моїх конкуренток на трибунах бакинського палацу спорту було надто багато. При тому що зал був зовсім не заповнений. Це теж не зіграло мені на руку. Мене, навпаки, переповнені трибуни підштовхують до більш виразного і яскравого виступу, додають натхнення.

      — Ви задоволені сприйняттям ваших композицій, чи будете щось змінювати?

      — У нас під кожну програму підбирається музика, враховується необхідність включення усіх необхідних елементів. Найголовніше при цьому — зберегти гармонійне поєднання складності і образності. Для мене важливо — як мене сприймає публіка, а вже потiм цікавлять оцінки суддів. У мене в програмах є музика з «Ромео і Джульєтти», «Страстей Христових» — це те, що мені подобається. Мої вправи зі скакалкою, м'ячем якщо не зовсім нові, то в інакшому виконанні вони, за моїм задумом, мали виглядати оригінально. Є ж спортсменки, які виступають з однією й тією ж музикою, не вносячи в композицію нічого нового. Ми ж постійно перебуваємо у творчому пошуку.

      — У вас уже достатній досвід виступів. Якщо не секрет, не помітили тенденції у подіях навколо тих днів, коли ставалися прикрі втрати предметів?

      — Ми завжди готуємося як слід, але не знаєш, коли зробиш помилку. Ми ж теж люди, не роботи... Як і кожна жінка, вірю у деякі прикмети. За час виступів переконувалася неодноразово, що над нами є якісь потойбічні сили.

      — Як ви реагуєте на упередженість суддів?

      — Звісно, буває дуже прикро. Емоції вирують. І, мабуть, мій мінус у тому, що намагаюся тримати усе в собі.

      — А коли ви виходите на змагання, чи дивитеся в очі суддям?

      — Ніколи. Ми ж не боксери (сміється). Я, наприклад, зосереджуюся, щоб якнайкраще виконати те, чому присвячую дві третини життя.

      — Аню, про що ви мрієте зараз? Чи не готові зараз відповісти на питання, яке цікавить усіх — щодо Пекіна-2008?

      — Я намагаюся жити сьогоднішнім днем, не знаючи, що буде завтра. Найбільше хочу, аби не було травм. Щоб була не тільки я здорова, а й ті люди, що мене оточують.

      — Чи не було пропозицій потренуватися за кордоном?

      — Ні. Навіть ніколи над цим не думала. Вважаю, що кращих умов, ніж у нас, в Україні, немає ніде у світі. Школа Дерюгіних є найкращою, хоч би хто там що казав. Вихованки Дерюгіних на всіх міжнародних змаганнях повинні не просто відбувати номер, а показувати останні новинки у наших вправах. Ми повинні завжди бути у всьому першими.

      — Відомо, що дівчата у Дерюгіних працюють дуже багато. А що робите поза спортом? Яке у вас хобі?

      — За браком часу в мене немає, як ви кажете, хобі. Але коли трапляється нагода, то із задоволенням гуляємо та відпочиваємо на природі.

      — А які найулюбленіші місця?

      — Києво-Печерська лавра, Андріївський узвіз. Коли тепло і сонячна погода, полюбляю походити Гідропарком. Але, як на мене, добрий стрибок чи хороша жіноча виправка на килимі — найкращий мій життєвий тонус.