Момент Слави

«Момент слави, який називається еволюцією

Чи можу я побачити світ очима дитини?

Новий початок, момент свободи,

Так, ніби ангели співають радісну пісню».

Scorpions Moment Of Glory

      Ім'я дівчинки, а також чи є у «Глорії» справжнє жіноче ім'я (на зразок Юля чи Ляля) Вакарчук приховує. Каже: «Найважливіше в житті — це те, що поруч iз тобою є жінка, якій ти хочеш присвячувати будь-які пісні чи альбоми, не залежно від її імені». І взагалі зі Святославом відбулися приємні зміни — нарешті виріс: на прес-конференції він жартує рідко або доречно, на ситуацію реагує адекватно і без зайвого жеманства, ну і цей альбом... Пам'ятаю, на презентації «Суперсиметрії» «ОЕ» теж казали, що він — справжній, океанський, краще не буває. Буває!

      Перше слово Славі: «Платівка, яку ми зараз випускаємо, має довгу і непросту долю. Спочатку ми думали про саме такий альбом під час туру «Суперсиметрія». Перші пісні до неї я написав ще у 2003 році. Однак сталося по-іншому, і вийшов цей CD восени 2005, точніше через 2 роки і 4 місяці. Мабуть, це велика перерва. Тепер я по-іншому дивлюся і на музику, і на слова, і на все що відбувається навколо. Залишається одне — щирість та бажання робити чесно те, що в тебе всередині. Отаким, я вважаю, ми і зробили альбом GLORIA. Він не розрахований на моментальне сприйняття. Там є пісні, які можуть сподобатися або не сподобатися з першого разу. Музика і має бути такою».

      На презентації альбому в Музеї Терещенків вже за півгодини до початку немає вільних місць, у моєї колеги навіть поцупили один компакт, журналісти одразу вставляють новенькі Сі-Ді у програвачі — так очікувати зірок веселіше. «Я буду вільний тільки через дві години, — телефоном пояснює генеральний директор компанії Lavina Music Едуард Клім стан справ продюсеру Ані Лорак Юрію Фальосі. — Розумієш, я на «Океані Ельзи», зараз всі тут, поговоримо після презентації». «Такий довгоочікуваний альбом!» — говорить DJ Паша Едуарду Кліму в сусідній кімнаті, роздивляючись ікони на стінах, ліпнину на стелі та великий камiн. «Ти помітив, як він подібний до БГ? Оцей надрив... гррраю. Так смачно, соковито!» — говорить Паша, Клім з усім погоджується. «Альбом уже у продажу?», — цікавиться Шилко (справжнє прізвище) у директора рекордингової компанії, яка випускає диски «ОЕ». «Так. Iз сьогоднішнього дня».

      Чи не в цей момент Кліму спала на думку ідея заявити на презентації таке: «Я хочу зробити свою офіційну заяву, яка стосується продажу альбому. Станом на обід четверга платівка вже стала платиновою, її наклад більше ста тисяч екземплярів. Давайте поаплодуємо!». Покажіть мені сто тисяч фанатів, які кидають роботу, навчання, голодних дітей чи домашніх улюбленців та мчать стрімголов по місту в пошуках зелених обкладинок «Глорії»! На форумі офіційного сайту гурту годиною пізніше прихильники зі Львова саме обурювалися, що в їхньому місті альбом ще не продавався. Втім не за шість годин, але платиновим він усе одно стане.

      А от діджей Паша вочевидь мчав по місту уже зранку-раненько, купив альбом, його послухав і сказав нам таке: «Я думаю, що це — перший в Україні цільний альбом, навіть попри те, що пісні доволі різнопланові. Після першого прослуховування він видався мені схожим на гарну страву в ресторані, коли подобається все, але спробувати повністю ще не вдалося. Адже коли розумієш все — і музику, і слова — одразу, то, мабуть, над платівкою провели слабеньку роботу».

      Денис Дудко, бас-гітара: «Той результат, який ми отримали — особисто мене дуже зачіпає... в емоційному значенні. Більшість пісень... в багато-чому вони про мене... це моя особиста думка. У музичному сенсі — це для мене цікаво, весело... Загалом — це наше дитя! Дитина, яка буде рости, і ми її разом будемо виховувати». І про мене цей альбом теж. Про «я пам'ятаю твій запах, шукаю, не можу знайти», про «бачити, як тікають від мене сни в твої долоні», про «слова з журналу, так безмежно мало, мало, щоб відчути, для чого ми живемо». І взагалі слухаючи альбом, думаєш про різне. Наприклад, що відчуватиме Павло Гудімов, коли візьме його до рук...

      Зате ми знаємо, що думає з цього приводу новий гітарист «ОЕ» Петро Чернявський: «Цей альбом став значним етапом у моєму житті. Мені здається, що ми під час запису альбому винайшли рецепт щастя, і у нас просто не могло не вийти того, що вийшло. Я заздрю сам собі!».

      А барабанщик Денис Глінін, єдиний, хто виплив зі старого «Океану», вважає цю платівку найкращою і найемоційнішою: «Цей альбом максимально передає бажання, почуття музично і лірично. Він є дзеркалом групи на сьогоднішній день. Мій найулюбленіший альбом з-поміж усіх, що були. Мене все в ньому влаштовує. Абсолютно все подобається. Він для мене дуже дорогий тому, що всі дуже щиро і чисто віддали свої емоції. Повністю відкрито. По почуттях — це найвідвертіший альбом. Наші емоції повністю відображенні в цих піснях — без масок, такими, якими ми є!»

      На альбомі є подяка: тому, тому і Павлу Гудімову та Юрію Хусточці. Вакарчук каже, що Юра допоміг з інструментами, а Паша брав участь у створенні платівки на початку. А ще дякують дітям: Глінін саме насолоджується останніми хвилинами, проведеними перед довгим туром країною з дев'ятимісячним Тимуром, Мілош — з тримісячним Лукою, а Вакарчук став дядьком.

      Отож музиканти доформовують списки пісень, які виконуватимуть у турі, допаковують 20 тонн різноманітної техніки та вже зараз лякаються думок, що доведеться залишити сім'ї та коханих — попереду величезний тур країною, в який група не їздила уже 2 роки. «Я не перебільшую, якщо кажу, що так, як до цього туру наша команда (кількістю 30 осіб) не готувалася ще ніколи», — розповідає Вакарчук таємниці концертної кухні.

      Про «Глорію», назву якої носить альбом, Вакарчук каже: «Це одна з трьох пісень разом із «Ти і я» та «Ікони не плачуть», яка не звертається до конкретних почуттів між чоловіком і жінкою, а радше стосується загальнолюдських речей. Думаю, що всі зрозуміють про що ця пісня. Водночас кожен вважатиме її чимось особливим. У ній абсолютно різні за змістом і значенням слова. В кожному куплеті вони дають різний настрій. Ця пісня є візитною карткою альбому. У ній сказано про моє ставлення до життя. «Глорія» має довгу історію — вона поступово перетворювалася з акустичної в медитативну, і так далі, тому люди, яким коли-небудь вдасться почути перший варіант запису цієї пісні, її просто не впізнають». Про «Відчуваю» — «Думаю, що це буде одна з улюблених концертних пісень. Ми довго думали, як її зробити. Вона поступово з пісні такого собі панкового формату перетворилася в щось таке велике і грандіозне за допомогою духової секції, додаткових перкусійних інструментів, голосів...Я написав її одним духом... сів і написав». Про «Без бою» — «Вона написана останньою з усіх пісень на альбомі, а записалася першою. Одразу стала синглом. Я цій пісні дав один зміст, а люди в ній знайшли 10 різних... кожен свій. Для багатьох вона стала якимось принципом до дії, а я щасливий, що вона має таке життя. Також одна з моїх улюблених пісень».

      Кожен, втім, знайде пісню для себе, або улюблені мелодії інших, переформатовані гуртом на свій лад: послухайте пісню «Ніколи» і згадайте старих, добрих «Квін», чи, наприклад, подивіться на фото — «учасники «ОЕ» переходять дорогу через «зебру» в журналі «Віва» — і згадайте відоме фото «Бітлз». Тільки їх було четверо: в білому костюмі був Леннон (варіант «ОЕ» — Вакарчук), а босим iшов МакКартні (варіант — Денис Дудко). Між іншим, потурбувавшись, мабуть, про закордонних прихильників гурту «ОЕ» вирішили провести експеримент і вивісити весь альбом на сайті, як одну пісню, тривалістю 43 хвилини.

      І до інших питань. Ними віднедавна почали займатися «ОЕ» — це благодійність: «У нашій благодійній програмі ми маємо два аспекти: протидія торгівлі людьми — співпраця з міжнародними організаціями, проведення роз'яснювальної роботи з молоддю, наприклад, будемо надавати свої концертні майданчики для активістів цієї програми. А друга ініціатива — це пряма матеріальна допомога молоді та дітям, які позбавлені можливостей отримувати музичну освіту, як то діти з інтернатів чи діти-інваліди. Ми також хотіли б провести акцію передачі книжок в інтернати та сиротинці. Думаю, там повинна бути як література зі шкільної програми, так й інша. Особисто мені дуже б хотілося, щоб в цей список потрапили дитячі казки Івана Франка, в якого, до речі, наступного року буде ювілей. Його «Лис Микита», або «Фарбований лис», або «Абукасимові капці» — це ті книжки, які повинна прочитати кожна українська дитина. Це якісний європейський рівень.

      ... і політика: «Те, що відбувається в країні, свідчить про стовідсотковий рівень демократії, тому що політичні тертя мали місце завжди — це нормально, але вони не завжди ставали відомими громадськості. Детальніші коментарі ви можете отримати від політологів, а ми — музиканти. І рік тому не ми знайшли політику, а вона — нас».

Вище неба

Ну ось я вже більше нічого не бачу,

нічого не чую, і я вже не я,

закінчився ще один день,

а це значить, ти скоро підеш

і закінчиться моє життя.

Чи так буде завжди?

Гей, хоч сьогодні не йди.

І я відчуваю, як падаю в небо,

як падаю в небо і краю нема,

і десь би мені зупинитися треба,

а сили все менше,

і ти вже давно не сама.

Чи так буде завжди?

Гей, хоч сьогодні не йди.

Вище неба,

вище неба,

мила моя.

Як то я без тебе?

Чому душу не пускаєш

вище неба?

чому так високо літаєш?

Холодна вода не врятує від спеки

і випити пам'ять душа не дає,

і очі твої — то моя небезпека,

і ті ж самі очі — то щастя моє.

Чи так буде завжди?

Гей, хоч сьогодні не йди.

Я б не боявся,

та ти наступаєш,

та ти наступаєш, ти — на абордаж.

Мені би мовчати,

але ти все знаєш,

мені би тікати,

але ж ти не даш.

Гей,і так буде завжди,

гей, ти від мене не йди.

......

занадто високо літаєш.