Цінуй чистоту!

15.09.2005
Цінуй чистоту!

Завод компанії «Кока-Кола Беверіджиз Україна»

       Чим відрізняється якісний харчовий продукт від неякісного? Здається, ви знаєте відповідь на це питання. Скажете, в залежності від кожного окремого продукту існують свої ознаки високої якості? Насправді, є універсальне визначення. Якісний продукт — це чистий продукт. У якісному продукті немає нічого, крім того, що стоїть за назвою товару. У пакеті якісного молока не повинно бути нічого іншого, окрім молока, у хлібі нічого іншого, крім хлібa, а у столовій воді нічого іншого, крім столової води — ні піску, ні бактерій, ні хімікатів... ні молока, ні крихт.

      Такого «філософського» висновку про якість і головну роль чистоти у ній я дійшов після «Туру якості» — відвідання 13 вересня 2005 року заводу безалкогольних напоїв компанії «Кока-Кола Беверіджиз Україна». Підприємство запросило представників регіональних та центральних засобів масової інформації оглянути цехи та надало можливість з'ясувати всі питання безпосередньо у найвищого менеджменту підприємства.

      Чистота починається біля входу в цехи заводу — кожен працівник має одягнути халат та шапочку одноразового використання, протерти руки антибактеріальним гелем. Все це робиться для того, аби людина не залишила в цеху дрібного сміття та мікробів, бо саме людина є для води одним iз джерел забруднення бактеріями.

      Отже видобута зі свердловин вода проходить спочатку механічну фільтрацію — з води забираються найдрібніші «піщинки» — тверді елементи, якщо вони там були. Потім відбувається пом'якшення. Природна мінералізація добутої з Сеноманського та Юрського горизонтів води — приблизно 0,4 г на літр. Для продукування «BonAqua» солі, що містяться у воді, забираються, щоб вони не впливали на її смак. В принципі цей етап можна оминути, як і робиться у випадку з «Юрським джерелом» — іншою водою від Кока-Кола, що не проходить стадію пом'якшення і має смак тієї води, яка видобувається зі свердловин. Проте «BonAqua» знесолюється, а потім заново збагачується необхідною кількістю інших солей, щоб відповідати смаковим пріоритетам українських споживачів, які надають перевагy воді для щоденного вживання.

      У цілому в процесі виробництва  «BonAqua» проходить шість ступенів очистки, яка включає також обробку проти шкідливих мікроорганізмів з наступним кондиціонуванням за хімічним складом й обов'язковим озонуванням. Найважливіша ланка у виробництві води — дезiнфекція. На цьому етапі знищуються ті нечисленні мікроорганізми, які теоретично можуть потрапити в воду. Мікроорганізми знищуються не тому, що їх багато у добутій воді — вона й так придатна для пиття — вони знищуються, щоб не було чому розмножуватися в пляшках. За дезiнфекцією здійснюється вугільна фільтрація, за допомогою якої з води забирають продукти дезiнфекції, а наступні тонкі фільтри вловлюють залишки активованого вугілля, якщо воно потрапляє у воду під час вугільної очистки.

      Якщо водопровідна вода не потребує тари — її тара — це труби, по яких вона доходить до крану кожного споживача, то для того, щоб бутильовану воду було зручно використовувати, її необхідно розлити в пляшки. Основна вимога до пляшки — її чистота, герметичність, відповідність всім нормам матеріалів, з яких виготовляють пляшку, зручність у використанні.

      «Бонаква» розливають у пляшки, які виготовляють безпосередньо перед наповненням їх водою. Спочатку виготовляється форма з харчового пластику, потім з форми гарячим повітрям, яке додатково стерилізує пляшку,її видувають у спеціальній машині, з якої по конвеєру ця пляшка прямує на лінію розливу. Там її ополіскують, в неї наливають воду і закорковують.

      Отже саме стерильні умови виробництва на лінії розливу є головною умовою якості води. «BonAqua» — вода чиста у прямому розуміння цього слова.

      Чистоту продукту підтвердила й перевірка Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України. Вона відбулася 9 вересня 2005 року, її результати були доведені до громадськості. Зокрема, у висновку зазначено: «Стан виробництва та впровадження власної системи забезпечення якості та безпеки продукції на заводі створюють об'єктивні умови для випуску продукції, відповідно до вимог нормативної документації, діючої в Україні».

Олег УЛЬЯНIВСЬКИЙ.

  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Вареник–рятівник

    50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

    Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день. >>