Вареник–рятівник

17.02.2010
Вареник–рятівник

50 видів вареників, млинці з м’ясом, сиром, капустою та ще й традиційні українські «Хріновуха» та «Медовуха» — ось далеко не повний список того, що проїжджі автобаном «Київ—Одеса» могли безкоштовно скуштувати в неділю на 236–му кілометрі траси. Саме там для всіх подорожуючих та відвідувачів мережі ресторанів «Батьківська хата» великий оригінал і народний ресторатор Михайло Поплавський відкрив «Пам’ятник варенику, який переміг кризу 2009 року».

Оскільки подія припала на переддень посту, то присутні скористались чи не останньою в найближчі сім тижнів можливістю розважитись: хто з пам’ятником фотографувався, хто м’яса наїдався. Проте більшість танцювала, пританцьовувала, а ще підспівувала запальні українські пісні — на честь відкриття пам’ятника варенику вони лунали весь день.

 

Не простий, а з вишнями

Власне пам’ятник не тільки вражає простотою, а ще й викликає непереборне бажання спробувати «винуватця»: настільки апетитною є концепція монументу — наколений на виделку вареник. Автором та дизайнером став Михайло Поплавський — саме він розказав, що вареник не простий, а традиційно український — з вишнями. Хоча сам ресторатор найбільше полюбляє інший сорт — з бичачими яйцями: останні не тільки улюблена начинка, а й улюблена страва ресторатора. «Тому так гарно на сцені й виглядаю, що їм бичачі яйця з цибулькою», — з усмішкою ділився «рецептом» молодості Михайло Поплавський.

Надихнула ж на оригінальну ідею пам’ятника суто українська їжа — вареники, якими в ранньому дитинстві його з братами пригощала бабуня Надя. Ця страва з борошна та начинки нарівні з борщем вважається найдавнішою в українській національній кухні, а саме приготування вареників навіть у кризові часи досить просте й невибагливе, доступне для кожної родини. Окрім того, саме страва «50 видів вареників» стала хітом продажу минулого року. «Вареники самі заробили собі на пам’ятник», — жартома коментує його автор.

Відкриваючи пам’ятник, Михайло Поплавський трохи хвилювався. «Зараз ми спробуємо з першого дублю. Не знаю, чи вийде, бо ж ми 70 років відкривали пам’ятники Леніну — то вже навчились. А варенику — вперше», — жартома коментував він. Перерізавши червону стрічку й знявши білий чохол, він був настільки задоволений, що не втримався й заспівав: «...багато я чого у світі їв, а до макітри серцем прикипів, бо розляглися в ній на всі смаки — вареники, вареники...» Слова були не просто правдиві, а й віщі: між куплетами пісні Михайло Михайлович устигав не тільки пританцьовувати, а ще й знімати першу пробу зі звареної саме до відкриття й добре приправленої сметаною страви.

Вареники — екологічно чисті

Переконатися, чи ж настільки добрими були вареники, міг кожен — разом із пам’ятником варенику відкрили однойменний ресторан. Тим паче, що готують там страву на всі смаки. Є й традиційні види: з картоплею, грибами, ікрою, розрекламованими бичачими яйцями, печінкою та язиком. А на десерт можна пригоститись солодкими — зі сиром, вишнями та навіть ананасами. Замовити вареники можна за телефоном : (098)0750016

До приготування їжі тут ставляться не просто відповідально, а з трепетом. «Я — українець до восьмого коліна. І хочу, щоб наша нація була здоровою, як наші предки, щоб ми не харчувалися ковбасами з безліччю наповнювачів та консервантів, вакуумними консервами для країн третього світу. Здорова їжа з екологічно чистих продуктів — цей девіз має стати принципом національного ресторанного бізнесу. Дуже хочу, щоб прийдешні покоління українців пам’ятали й шанували свої традиції, обряди і навчали своїх дітей», — зазначив Михайло Поплавський.

Знаходить екологічні продукти ресторатор дуже просто — має своє підсобне господарство — ферму на 500 голів свиней м’ясної породи, в оренді 4 тисячі гектарів землі, на якій вирощують зернові та овочі, а в садах — фрукти( груші, вишні, яблука...). «Все йде тільки з підсобного господарства сім’ї Поплавських. Так ми чітко знаємо, що все натуральне й екологічно чисте», — відзначив він. Окрім того, біля кожного з ресторанів мережі є свердловина глибиною 140 метрів — таким чином вдається мати чисту, артезіанську мінералізовану воду. «Так, усе настільки серйозно, адже хороша вода — це 50 відсотків вдалого узвару, квасу чи морсу, а також — усіх супів та борщів», — зі знанням справи додав любитель традиційної української кухні. До речі, за визнанням дегустаційної комісії, український борщ із реберцями молодої свинки та домашньої сметани мережі ресторанів «Батьківська хата» визнаний кращим в Україні. www.batkivskahata.com

Й салу — пам’ятник

Трохи перекусивши варениками і млинцями, гості знову повертались до танців, водили хороводи. Навіть офіціантки, адміністратори та кухарі не всиділи в приміщенні й приєднувались до гучного гуляння. Зацікавлені яскравим дійством, під’їжджали все нові автомобілі. Не приєднувались до свята лише далекобійники, проте ніби розділяючи святкову атмосферу, кожен другий водій вантажівки гучно сигналив клаксонами, проїжджаючи повз, дехто з пасажирів привітно помахував рукою у вікно.

Свято вдалось на славу й настільки припало до душі присутнім, що надихнуло на ідею звести ще один пам’ятник. Проте на цей раз — салу. «Чудова ідея! Думаю, ми її підтримаємо і біля ресторану «Сало» встановимо пам’ятник Салу !» — пообіцяв Михайло Поплавський. І зразу ж придумав концепцію пам’ятнику — це буде велика біла свиня української породи. «От тоді ще погуляємо!» — у радісному передчутті відгукнулись гості.

  • Пий до дна. Це корисно

    Хоча мешканцям України гріх скаржитися на брак питної води, проте більшість громадян нашої держави таки не відає, що п’є. І не тому, що вони байдужі до свого здоров’я. Просто в культурі споживання Н2О у нас ще не склалися традиції лабораторних досліджень якості води, взятої з криниць власних обійсть, не кажучи вже про аналізи хлорованої «гримучої суміші», що тече поржавілими водогонами на кухні міських квартир. Однак вітчизняні науковці–медики б’ють на сполох: вода стає однією з основних причин зростання захворюваності українців, зокрема зашлакованості кровоносних судин, холециститів, виразок шлунка, вірусного гепатиту А і навіть порушень функцій головного мозку.

    Розвинуті країни світу цю загрозливу проблему успішно розв’язують шляхом збільшення видобутку і споживання природної столової води з мінералізацію менше 1,0 г/куб. дм, добутої із надр екологічно чистих територій. >>

  • Тут не стрiляти!

    Уряд підтримав постанову про «Про затвердження такс для обчислення розміру збитків від порушень законодавства про природно–заповідний фонд», якою передбачено уп’ятеро підвищити штрафи за нищення диких тварин і птахів, незаконну вирубку дерев та забруднення земель. Відтепер за несанкціонований проїзд територією заповідників доведеться викласти вже не кілька десятків, а кількасот гривень, а саме — 208 грн. за легковий автомобіль (раніше — 40 грн.), а за машину більших габаритів, приміром, автобус — 286 грн. (раніше — 55 грн.). >>

  • Великі претензії короткого метра

    Фестиваль короткометражних фільмів Wiz–Art у мистецькому просторі країни дебютував як однойменний фестиваль мистецтв 2008 року. З того часу, дещо переінакшивши назву, Wiz–Art є обов’язковим атрибутом літнього Львова. Цього року шостий фестиваль короткометражок зробив помітний маневр у бік масового глядача, увазі якого була запропонована серія спеціальних сеансів за межами центру Львова. Таким чином львівська периферія стала майданчиком для безкоштовного перегляду кіно від фестивалю Wiz–Art. Глядачі подивилися 20 короткометражних стрічок. Серед яких була і відома «Алкоголічка» Юлії Гонтарук, яка вже заявила про себе на кількох фестивалях, у тому числі — й на «Золотому абрикосі» в Єревані. Публіка «на районах» переглянула дві спеціально сформовані програми — «Вічно молоді» та «Помста підлітків». >>

  • Поле битви

    У Тальнівському районі сільськогосподарське товариство «Урочище Журавське» не може добитися законного права господарювати на орендованiй землі. Бо тими гектарами самовільно користується інше тамтешнє ТОВ «ВП Імпульс Плюс». >>

  • А тоді — «горбатий»!

    «Водії автомобілів «Запорожець» мають право не дотримуватися правил дорожнього руху, не зупинятися на вимогу інспекторів ДАІ, керувати автомобілем у нетверезому стані, не платити за паркову», — такі жартівливі «права» можна прочитати у водійських посвідченнях членів столичного клубу власників «Запорожців». Адже своїх «залізних коней» вони вважають особливими. І небезпідставно. Перша партія цих малолітражок зійшла з конвеєра 22 листопада 1960 року. Відтак деяким «горбатим» уже «стукнуло» по півстоліття. А вони й досі бігають нашими дорогами!

    Перше авто моделі ЗАЗ–965 вийшло з експериментального цеху 18 червня 1959–го, і до кінця року було виготовлено 30 машин. А 18 липня 1960 року два автомобілі було презентовано кремлівським вождям Микиті Хрущову і Леоніду Брежнєву. У серпні п’ять машин ЗАЗ–965 пригнали до Москви для лабораторних випробувань. А вже у жовтні завод «Комунар» розпочав серійний випуск «малюків». >>

  • Людяність зі смаком шоколаду

    Важко собі уявити українця, який ніколи не куш­тував би шоколаду «Корона», кави «Якобз» чи чіпсів «Люкс». Однак далеко не всім споживачам відомо, що виготовляє цю смакоту одна і та ж фірма — «Крафт Фудз Україна». На вітчизняному ринку харчових продуктів ця компанія починала з нуля, а тепер — лідер продажів. Свої провідні позиції «Крафт Фудз Україна» здобула заслужено. І не без зусиль Голови правління Юрія Логуша — сина українських батьків, який майже двадцять років тому покинув у США престижну наукову роботу, успішний бізнес і приїхав до України. Аби тут, очоливши підрозділ потужної міжнародної компанії, стати одним із кращих топ–менеджерів держави і просто небайдужим українцем. «Злі люди не їдять шоколаду, — жартує Юрій Логуш. — А хто з’їсть плитку шоколаду, гарно почувається і хоче допомогти комусь. Шоколад збуджує почуття доброти і благородства». Можливо, тому «шоколадна» компанія «Крафт Фудз» робить так багато добрих справ для нашої держави. >>