Бар'єри перехідного періоду

      Два тижні тому у столиці Фінляндії завершилася десята світова першість. Попри приємні очікування, українська команда у Гельсінкі не порадувала своїх прихильників і здобула лише одну медаль. В останній день змагань до «золота» сенсаційно злетів стрибун у висоту Юрій Кримаренко, піднявши Україну на 17-те місце загального заліку серед 196 країн-учасниць. Але більше п'єдесталів не було. Відтак найгірший виступ нашої збірної в її історії світових першостей не міг не викликати негативну реакцію як серед журналістів, так і серед державних структур. Міністр у справах молоді, сім'ї і спорту Юрій Павленко повідомив навіть, що розпочав службове розслідування такої невдачі. Наразі ж віддуватися за всіх перед представниками преси прийшов державний тренер, віце-президент Федерації легкої атлетики України Валерій Александров.

      «Я одразу скажу, що тренерський штаб збірної, як і всі ви, незадоволений кількістю здобутих у Гельсінкі медалей, — каже Александров. — Не хочеться одразу робити поспішні висновки — детальний аналіз нашого виступу і федерацією, і міністерством ще попереду. Перед від'їздом на чемпіонат мені не хотілося казати, але зараз зiзнаюся, що ми сподівалися на 3—5 нагород. Розраховували на Юрія Білонога у штовханні ядра, Івана Гешка у бігу на 1500 метрів, Андрія Соколовського й когось із дівчат (Паламар, Стьопіну, Михальченко) у секторі стрибків у висоту. Крім того, як свідчить практика, на змаганнях такого рангу завжди «вистрілює» хтось із молодих талантів. Цього разу ми мали непоганий резерв в особі Владислава Ревенка (стрибки з жердиною), Віктора Ястребова (потрійний стрибок), Нелі Непорадної (біг на 1500 метрів), Юрія Кримаренка (стрибки у висоту)».

      Так, Білоног — олімпійський чемпіон, але він виступив на рівні своїх сьогоднішніх можливостей. Шкода, що німцеві вдалося обійти його в останній спробі. Але бачили б ви, в яких умовах Юра тренується в Одесі, про медалі б і не згадували. У тісному залі він навіть не може кинути ядро з максимальною силою, бо або стелю проб'є, або стіну. Підлога у приміщенні під ногами у деяких місцях просто провалюється...

      Іван Гешко за два тижні до чемпіонату виграв забіг у своїх опонентів, але ті зуміли досягти кращих кондицій вже у Фінляндії. Думається, не без допомоги дорогої фармакології, яка у буковинця полягає лише у звичайній гомеопатії. Добре, що хоч клуб, за який Іван виступає тричі на рік, — «Мілан» — забезпечує його повноцінними 60-денними зборами.

      Соколовський у день турніру підвернув ногу і навіть, попри сильний біль, ледь не взяв ті 2,29 м, що подолали восьмеро фіналістів. Шкода, адже він показував у сезоні результат 2,38 і був готовий до найвищої нагороди. Травма паху завадила донеччанину Володимиру Зюськову, який нещодавно стрибав у довжину на 8,30, піднятися вище восьмої позиції.

      — Ви свідомо повезли на чемпіонат багато молоді?

      — Звичайно, бо, як я казав ще місяць тому, ми розробляємо стратегію роботи на весь олімпійський цикл одразу. У перший рік після Олімпійських ігор на чемпіонат світу веземо розширений склад збірної, так само чинимо й наступного року на європейській першості. А вже 2007 року на світовому форумі в Японії будемо «награвати» претендентів на високі місця Олімпійських ігор-2008.

      Ми пішли на омолодження складу збірної, бо вчасно усвідомили, що якщо робити ставку лише на лідерів команди (раніше вони за кошти федерації по 6-7 місяців готувалися за кордоном), то не отримаємо гідний резерв. Зараз я впевнено заявляю, що зміна у нас росте і з часом обов'язково проявить себе на світових форумах. На сьогодні ж ветерани-призери афінської Олімпіади втомилися, адже Тетяні Терещук — 35 років, Жанні Блок і Анжелі Балахоновій — 33, Білоногу — 31. А молодь ще не дозріла до високих результатів — 23 наші атлети у Фінляндії не зуміли показати навіть свій кращий результат.

      — Чому?

      — Стосовно конкретних невдач, то 21-річного Ревенка підвела тактика. Маючи в нинішньому сезоні стрибок на 5,80, вiн розраховував і у Фінляндії на подібний результат, тому й заявив початкову висоту на рівні 5,60 м. Не взявши її з першої спроби через сильний вітер, змінити тактику в секторі не зумів і залишився ні з чим. Молода Неля Непорадна з Івано-Франківська виявилася неготовою до низького темпу на дистанції 1500 м, повести забіг сама не наважилася, а фінішний спурт не належить до її сильних сторін. Миколу Саволайнена не зуміли оптимально підготувати до літніх стартів, хоча взимку виступає доволі вдало.

      Не буду приховувати, що мали місце й тренерські прорахунки. На цей чемпіонат ми намагалися по максимуму взяти з собою й молодих фахівців, аби вони набиралися досвіду. Якщо вони не варитимуться у власному соку, то зможуть рости як спеціалісти, головне — щоб вони не залишали Україну. Адже на першості в Фінляндії дві медалі для інших держав забезпечили українські тренери.

      — І все ж таки, у чому головна причина невдалого виступу?

      — Українські атлети за своїми даними ні в чому не поступаються суперникам з-за кордону, але у нас існує одна глобальна проблема. У провідних країнах світу технології, методики підготовки спортсменів ліпші за наші. Ми не можемо провести діагностику, не кажучи вже про лікування важких травм, бо в бюджеті на все це не передбачені витратні статті. Шведка Берквіст вилікувала розрив ахіллового сухожилля й повернулася у стрибки у висоту, а наша світова рекордсменка потрійним Інеса Кравець через аналогічну проблему «зав'язала» зі спортом. Білоног лікується на власні кошти — це абсурдно! Що вже й казати про нормальні тренувальні бази й реабілітаційні центри з необхідною апаратурою, яких в України немає! Тому все й робиться «на око». Для того щоб була можливість здобувати медалі і славу державі, треба вкладати у спорт гроші. Наприклад, Ефіопія фінансово забезпечила своїх спортсменів краще, ніж усю соціальну сферу країни, бо дуже хотіла обіграти Кенію, і таки досягла свого. Виходить, що на сьогодні у наших представників «королеви спорту» немає можливості на Батьківщині реалізувати свій потенціал, розкрити талант.

      — Чи не вплинула на підсумковий результат відсутність гідного фінансового стимулювання?

      — Нас здивувало, що за «золото» світової першості серед кращих атлетів планети держава розщедрилася «аж» на дві тисячі доларів призових, а за такий же результат у змаганнях студентів-аматорів на універсіаді в Туреччині — на п'ять. Парадокс. Крім того, часом складається ситуація, коли люди їдуть заробляти гроші на комерційні старти і не готуються цілеспрямовано до чемпіонату світу, шкодячи інтересам збірної. Треба розробити єдині правила, за якими ми працюємо в українському спорті, бо через їхню відсутність страждають національні інтереси. Я бачу, що подібні проблеми мають й інші федерації, тому вважаю, що держава мусить виробити стратегію розвитку спорту в цілому.

      До слів Александрова приєднався генеральний секретар ФЛАУ Ігор Гуцул:

      — У нашому спорті досі функціонує радянська система управління. Поки що на наші пропозиції держава уваги не звертає, ми ж для більшої ефективності праці хочемо передати більше функцій від міністерства федераціям. Крім того, давно вже застарів закон про фізичну культуру й спорт, у якому навіть немає визначення спортивного клубу. Атлети багатьох країн у Фінляндії отримували постійну підтримку й увагу від представників держави. Президент Естонії спеціально прилетів привітати свого співвітчизника, а з України ж нам ніхто навіть не зателефонував. Українське посольство в Гельсінкі, на відміну від багатьох інших, не організувало прийом для спортсменів...

      P.S. У заяві, розповсюдженій Мінмолодьспорту, зазначено, що буде вивчена ефективність роботи тренерського складу і шлях, яким проводився відбір до національної команди. Звичайно, це дуже необхідна справа, але явно не першочергова, бо не віриться, що висококласні фахівці в Україні так швидко перевелися, а ті зі спортсменів, хто не поїхав до Фінляндії, принесли б нам славу.

      Можливо, воно й на краще, що наші в Гельсінкі виступили посередньо, — тепер державні особи зацікавляться станом «королеви спорту» в країні. Хочеться порадити чиновникам занадто не захоплюватися полюванням на відьом, а зайнятися створенням умов для вітчизняних атлетів і розвитком спортивної інфраструктури, про ще вже неодноразово йшлося. А то, боронь Боже, впаде-таки олімпійський чемпіон у дірку в підлозі...