«Прошу вiрити послу...»

      За більше ніж півроку нова влада взялася нарешті й за чистку в дипломатичних представництвах України за кордоном. Найближчим часом стануть відомі двадцять прізвищ нових українських послів. Це буде лише перша партія ротації. Властиво, ротація заторкує не лише дипломатів, термін «заслання» яких вичерпується, вона має й політичні мотиви.

      «Йдеться про масштабну політичну чистку дипломатичного корпусу. Лише злегка замасковану під ротацію», — так трактують цю ситуацію опозиціонери з СДПУ(о). Керівництво цієї партії припускає, що основними критеріями відбору нових кандидатів на послів буде обрано не професійну компетентність, а особливу лояльність до нинішнього керівництва країни і безумовне проходження його ідеологічної лінії. Водночас, коментуючи на прохання «УМ» натяки «есдеків» щодо політичних переслідувань у процесі звільнень керівників диппредставництв, міністр закордонних справ Борис Тарасюк висловив повну незгоду з такою позицією. Адже, як пояснює міністр, цілком логічним — і так відбувається у багатьох країнах — є те, що при зміні глави держави змінюється переважна частина керівників дипломатичних установ. «Приходить нова адміністрація, яка має своє бачення на вирішення основних питань зовнішньої політки», — каже Тарасюк.

      Він нагадав, що за Кучми частина кадрових призначень здійснювалася за принципом політичних призначень, тобто визначалися не професійні дипломати, а відомі політичні особистості, на яких покладається вагома роль у налагодженні співпраці з тією чи іншою країною. «Зауважу, що у вірчих грамотах, які президент підписує для керівника країни, де акредитовується голова дипломатичного представництва, написано: «Я прошу вас вірити усьому тому, що він буде говорити від мого імені та імені мого уряду». Отже, Президент, призначаючи послів, не може не звернути увагу на ті політичні призначення, які відбулися до нього», — пояснює міністр. Окрім того, за словами Бориса Тарасюка, треба міняти послів, які ледь не весь період незалежності України перебували у дипломатичних місіях за кордоном або ж представляють нашу державу в одній країні два-три терміни. «Це ненормально», — наголошує Тарасюк.

      Наразі міністр був досить стриманим при розповіді щодо країн та особистостей, які зачепить ротація. Загалом, як підрахувала «УМ», зараз із майже дев'яносто посад керівників посольств України в різних країнах світу (таких країн понад 120, оскільки деякі посли працюють за сумісництвом у кількох країнах), вакантними є сімнадцять місць. Серед них, зокрема, США, Німеччина, Італія, Іспанія, Туреччина, Греція, Австралія, Ізраїль, Бельгія, Корея, Кувейт, Туніс, Швеція, Швейцарія, Киргизія тощо.

      Однак, звісно, не лише там найближчим часом призначать нових послів, зважаючи на аргументи Тарасюка про зміну глави держави. І хоча МЗС не хоче розповсюджувати інформацію про країни та, тим більше, про прізвища кандидатів (прізвища можна оприлюднювати лише тоді, коли країна, куди вирушає посол, дасть згоду на цю людину), переглядаючи програму проведення наради послів, що почнеться 22 серпня, можна зробити деякі прогнози. Зокрема, у програмі не заплановано зустрічей преси з послами в таких країнах, як Росія, Білорусь, Велика Британія, Азербайджан, Афганістан, Литва, Латвія, Пакистан, Румунія, Угорщина, Ірландія, Канада, Греція тощо. Звичайно, не можна говорити, що всі ці країни — саме ті, де керівників українських амбасад ось-ось буде замінено. Так, наприклад, не передбачена за програмою зустріч із послом в Іраку. Однак його планують змінити аж за рік. Водночас цілком логічною і передбачуваною є заміна послів у низці пострадянських країн.

      Зважаючи на певну відмінність зовнішньої політики нинішньої та попередньої влади, той факт, що буде звільнено керівників дипломатичних представництв у Росії та Білорусі, навіть не потребує обговорення. Адже, окрім усього, посол у Росії Микола Білоблоцький займає цю посаду понаднормово — аж із 1999 року. А щодо «посланця Києва» у Білорусі, то про його звільнення відкрито говорить уже білоруський президент Олександр Лукашенко. Як повідомляє «Комерсант-Україна», Лукашенко навіть запропонував Петру Шаповалу перейти до нього на роботу. Зауважимо, що Шаповал був у цій дипмісії менше двох років і за цей час відзначився лояльнiстю до режиму Лукашенка. Один факт — він не робив жодних заяв щодо затримання наших громадян у цій країні з політичних мотивів.

      Цікаво, що на сайті МЗС місце посла Вірменії значиться як вакантне. А зустріч посла із пресою заплановано. Отож, очевидно, указ на його призначення уже підписано, а наступного тижня його нарешті представлять. Щодо інших послів, то Борис Тарасюк у коментарі «УМ» сказав, що до початку наради керівників закордонних диппредставництв оприлюднено не буде. Хоча їх МЗС уже погодила з Президентом України, але наразі очікується агріман від країн, куди планують відправити цих дипломатів. У коментарі «УМ», відповідаючи на запитання про доцільність проведення наради саме зараз, при відсутності такої кількості послів та майбутньої заміни значної частини з них, Борис Тарасюк повідомив, що ця двадцятка ймовірних майбутніх керівників амбасад буде запрошена на цей захід, щоб наперед отримати завдання на найближчі два роки (нарада послів відбувається щодва роки).

      До речі, не виключено, що там можна буде побачити і міністра культури Оксану Білозір, у бік якої лунає  дуже багато критики від працівників її сфери. Згідно з джерелами «УМ», вона є претендентом на посаду посла України у Великій Британії. Нагадаємо, що з січня 2003 року амбасадою у Лондоні керує екс-міністр фінансів Ігор Мітюков. До речі, однією з версій такої тривалої ротації послів, зокрема стосовно політичних призначень, дехто називає намагання наближених до Ющенка осіб притримати хорошу дипломатичну посаду для себе чи своїх людей, майбутнє яких у нинішньому кріслі є доволі непевним.

      Керівницвто МЗС не приховує, що і за президентства Ющенка буде багато політичних призначень. Відсотки від загальної кількості призначень Тарасюк назвати не зміг. А у коментарі «УМ» заступник держсекретаря України Маркіян Лубківський сказав, що в межах 20—30 відсотків. «Це питання залежить не так від країн, як від тих персоналій, які призначаються. Не можна сказати, що у Польщі чи США має бути політичне призначення. Тут питання у тому, яке значення має сам кандидат на посаду для тієї чи іншої країни. Це питання політичної доцільноті», — зазначив Лубківський.