Комп'ютерні ігри — це не для мене. Принципово. Нудно, безглуздо, нецікаво — навіщо витрачати на це час? Мабуть, саме тому після того, як була перегорнута остання сторінка «Простого вбивства» Олександра Кулика, відчувала себе стомленим стаєром, що промчав-таки свою дистанцію і знесилено впав на узбіччі після стрічки з написом «Фініш». От що значить немає досвіду. Напевне, реакція шанувальників комп'ютерних ігор буде прямою протилежністю моїй. Адже «Просте вбивство» — це та ж стрілялка, але не віртуальна, а словесна.
...Чарлі Лупіні, кілер із досвідом роботи, отримує замовлення — «замочити» немолодого вже чоловічка, який заробляє собі на життя тим, що пере речі людям. Замовник виявив нечувану щедрість, оплачуючи цю роботу, — видав Чарлі порожній чек і дозволив вписати цифру на свій розсуд. Але кілер волею Олександра Кулика прихлопнув зовсім не того, на кого йому вказали і за кого заплатили. І пішло-поїхало. Погоні, засідки, нескінченні лабіринти, величезна кількість трупів — до речі, одна з найпоказовіших ознак комп’ютерних ігор — пастки і несподіванки... Напевне, не один «комп'ютерозалежний» читач, гортаючи сторінку за сторінкою, гарячково нишпоритиме рукою у пошуках... мишки. А питання «що ж з героєм сталося насправді, а що було його уявою?» для багатьох так і залишиться без відповіді.
Оповідання «Порок унікальності», яке також увійшло до першої книжки Олександра Кулика, стриманіше за темпоритмом, з яскравими проблисками філософії та життєвої мудрості. Якщо «Просте вбивство» — це тут і зараз, то «Порок унікальності» балансує між минулим і теперішнім головного героя, зазирає в його майбутнє і розмірковує над причинами саме такого розвитку подій. Колись шахтар Олексій Трефілов, що мав феноменальну пам'ять, став свідком злочину, але змовчав, пішов собі у своїх справах, залишивши напризволяще дівчину, яка просила про допомогу... І поплатився за свою безпринципність: після вибуху на шахті він осліп і вже ніколи не зможе скористатися своєю унікальністю. А починається оповідання так: «Можливо, все життя дано тобі тільки для того, щоб у потрібну мить упустити коробку сірників. Їх підніме інша людина, з сигаретою в зубах і без вогню в кишені; підпалить і подумає, що сьогодні йому щастить і пора вершити великі справи».
До речі, сам Олександр Кулик — суддя з тенісу, один із трьох суддів в Україні, що є власниками сертифіката Міжнародної тенісної федерації ITF. Має величезну практику: судив тенісні поєдинки у Росії, Грузії, Молдові, Туреччині... У планах на майбутнє — нові книжки і ... трилер, який би «не поступався рівневі Спілберга».
У квітні у столиці відбулася прем’єра спільного проєкту Херсонського обласного драматичного театру імені Миколи Куліша та Київського академічного театру «Колесо» — вистави про замасковані надії позбутися самотності «Надвечір’я з рок-н-ролом». >>
Українською перекладено вже другу книжку американського нейробіолога Девіда Іґлмена. >>
У Києві цього тижня завершується показ великого виставкового проєкту «Алла Горська. >>
Прем'єрні «Друзі» - це про пари: двоє жінок і двоє чоловіків. Історія також просякнута нашим сумним сьогоденням, накладає свій відбиток війна. Утім в ній спалахують миттєвості, де є місце любові, дружбі, теплу та іншим земним радощам, з яких і складається життя. >>
За даними Міністерства освіти і науки Латвії, російська мова викладається як друга іноземна майже в половині латвійських шкіл. >>
Режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі» Мстислав Чернов привіз до України перший в історії вітчизняного кіно «Оскар», а також статуетку Британської академії кіно і телевізійних мистецтв (BAFTA). >>
