Новосілля для «рогатого»

11.08.2005
Новосілля для «рогатого»

Такими щітками «чепурять» вагони. (Фото Ярослава ПЕРЕВЕРТНЮКА.)

      Минулої п'ятниці сталася важлива подія в транспортному житті столиці — відкрилося не просто нове чи оновлене, а одне з найкращих на теренах колишнього Радянського Союзу трамвайне депо (як запевняв мене начальник «Київпастрансу» Микола Ламбуцький, аналогічний комплекс сьогодні є хіба що в Москві). Київ закінчив будівництво на вулиці Якутській і перевів туди депо імені Тараса Шевченка з вулиці Горького. Відтепер перший трамвай більше не гнатиме о п'ятій ранку через все місто, аби дістатися з Горького до кінцевої на Борщагівці, і не витрачатиме даремно електроенергію та час, аби знову повернутися «додому» — нове депо розмістилося буквально за кілометр від початку маршруту. До речі, у старому депо все технологічне обладнання було придбане у 1974-75 роках (за часів останньої реконструкції), а в новому більшість техніки вдалося оновити. Плюс збільшення площі комплексу (а це означає, що місця під дахом вистачить для усього технопарку, і жодна деталь не буде мокнути під дощем). Як зауважує директор КП «Житлоінвестбуд-УКБ» В'ячеслав Непоп, будівництво депо, розрахованого на 200 вагономісць, обійшлося інвесторам у 102 мільйони гривень, і на нього не було витрачено жодної бюджетної копійки.

 

Щоб возило й не гриміло

      На відкриття нового депо, незважаючи на його віддаленість від «зручного» центру міста, прийшло чимало людей. На площі перед адміністративним корпусом зібралися мешканці навколишніх будинків, приїхали посадовці КМДА на чолі з Олександром Омельченком, замовники проекту, інвестори, проектувальники, будівельники, а також працівники депо, які повним складом (близько п'яти сотень людей) переїхали на нове місце роботи.

      Київський міський голова Олександр Омельченко був явно задоволений результатами роботи величезної команди (загальна кількість працюючих на будівництві становила понад тисячу осіб). За його словами, депо виконане за сучасними нормами, стандартами і технологіями, забезпечена висока якість ремонтних робіт і робіт з обслуговування, а також побутових умов тих, хто працює, але це не єдина вигода від новобудови: «Винесення депо з Горького спричинене не лише тим, що це центральна частина міста, а й тим, що колія, яка проходить частиною вулиць Боженка, Володимирської і Саксаганського, буде повністю демонтована, а по лінії трамвая пустять екологічно чистіший тролейбус. Люди, які живуть в тому районі, знають, як гримить трамвай від п'ятої ранку й до ночі». Остання репліка, природно, не залишилася без відгуку місцевих мешканців. «Їм, значить, аж у центрі чути, як трамвай торохтить, а ми, якi живемо зовсiм поруч, маємо його слухати й радіти? — нишком обурювалася бабця, яка разом з онуком прийшла подивитися на «живого мера». — І нащо воно нам треба, таке «щастя»?». «Та не буде воно шуміти, — запевняла жінку її огрядна сусідка. — Я чула, що рейки гумою обмотали, щоб вагони тихо йшли й нікому не заважали...»

      Тим часом мер розповідав, що звільнену площу в центрі міста можна буде використати для житлового й офісного будівництва — за планами міської адміністрації, замість шумного депо на Горького з'являться соціальні об'єкти, необхідні киянам. «Ото вже наліплять там хмарочосів, банків з магазинами, — незадоволено продовжувала бабуся, — а квартир для простих людей як не було, так і не буде». Почувши, що профільність депо скоригують таким чином, аби воно могло обслуговувати метрополітен, оскільки через три роки по лінії трамвая проляже легке метро, народ пожвавішав і почав ділитися думками щодо непередбачуваності рішень міської влади: «Спочатку керівники казали, що просто перероблять лінію трамвая, зроблять його дійсно швидкісним, потім планували провести наземне метро, тоді вирішили, що це погана ідея, тепер знову повертаються до неї. Цікаво, що ж, врешті, вийде?» А й справді, цікаво...

Шевченко в технопарку

      Аж тут оркестр заграв щось урочисте, перериваючи розмови в натовпі, мер перерізав символічну стрічку, і до депо в'їхав новенький жовто-блакитний трамвай (модернізований, практично перероблений зі старих вагонів). Микола Ламбуцький не менш урочисто отримав символічного ключа від нової «оселі» «залізних коней» і запросив усіх на оглядини цього об'єкта. Виглядало депо значно симпатичніше від свого «батька» на Горького: новенькі блискучі колії, реконструйовані та новозбудовані корпуси, з яких ще не вивітрився запах фарби, акуратні доріжки і... пам'ятник Великому Тарасу на подвір'ї перед адміністративною будівлею. «Ги-ги, — посміхаються журналісти, — ось тільки Шевченкового бюста для повного щастя тут і не вистачало. А ми й не знали, що поет так любив трамваї!» Постояли біля чергової «пам'ятної» недоречності й пішли далі.

      «Ви бачите лише невелику частину об'єкта, який розкинувся на території понад 7 квадратних кілометрів, — розповідає директор фірми-генпідрядника «Т.М.М.» Павло Числовський. — Нове депо — це три контрольно-пропускні пункти, 10 кілометрів під'їзних колій, 11 кілометрів контактних мереж, виробничий корпус площею 11 тисяч квадратних метрів, адміністративна будівля, тягова підстанція, очисні споруди». Працівники виконують повний цикл робіт, необхідний для збереження техніки: вранці трамвай випускають на лінію, увечері приймають, вночі оглядають, миють, якщо треба, ремонтують, замінюють колеса чи інші деталі, наносять свіжу фарбу, можуть навіть повністю розібрати та зібрати заново.

      Крім того, якщо в депо на Горького не було ніяких шумозахисних засобів, то на Якутській їх декілька: з боку вулиці Корольова збудували велику стіну, відстійники замостили залізобетонними плитами, в коліях застосували новий вид з'єднання — ТРЕП, а на переїздах через колії уклали гумове покриття (тепер зрозуміло, що в словах жінки про гумові «обмотки» для рейок була частка істини). Як розповіла «УМ» представниця фірми «Т.М.М.», експериментальний «гумовий» шлях (трохи довший від одного кілометра) йде від депо до кінцевої зупинки першого трамвая. Якщо вимірювання шуму, які пройдуть у тому районі, відповідатимуть нормі, то найближчим часом таке покриття з'явиться на всіх трамвайних коліях Києва — але про це вже дбатиме «Київпастранс».

А далі що?

      У планах міського керівництва — з'єднати депо на Якутській з існуючою трамвайною лінією на масиві Відрадний (побудувати нову лінію на 4 кілометри) та в перспективі реконструювати її для прискореного руху до станції метро «Лук'янівська». До речі, днями мер підписав розпорядження про будівництво трамвайної лінії по Відрадному проспекту до вулиці Симиренка. Крім того, за словами Олександра Омельченка, через місяць-півтора в Києві відкриється повністю реконструйоване трамвайне депо імені Красіна (у Подільському районі), а трамвайне депо на Лук'янівській буде закрито. У наступному ж році мер планує прибрати тролейбусне депо з вулиці Червоноармійської і перенести його на вулицю Вільгельма Піка (Теремки). На вивільнених територіях виростуть житлові будинки та розважальні комплекси.

 

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

      Трамвайне депо імені Шевченка було засновано 1894 року як Кузнечний трамвайний парк Київської міської залізниці. Під час окупації Києва в роки Великої Вітчизняної війни парк зазнав значних руйнувань, а впродовж 1974—1975 років депо було докорінно реконструйовано й розширено до 200 вагонів. Від 1978 року саме це депо почало обслуговувати першу в Радянському Союзі лінію швидкісного трамвая. Влітку 2003 року КМДА видала розпорядження про перенесення депо з вулиці Горького, 54 (Голосіївський район) на вулицю Якутську, 12-А (Святошинський район). Нове депо, яке зберегло свою стару назву, почало працювати 5 серпня 2005 року.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>