Номер 124 за 09.07.2005
ПОШУК
Розширений пошук
Республіка Крим  Херсонська  Запорізька  Донецька Луганська Дніпропетровська Харківська Миколаївська Одеська Кіровоградська   Полтавська Сумська Черкаська Чернігівська Київська   Вінницька Житомирська   Рівненська Хмельницька   Тернопільська Чернівецька Івано-Франківська Львівська Волинська Закарпатська
МЕНЮ
Архів
Про “УМ”
Реклама в “УМ"
Політична реклама в "УМ"
Передплата на “УМ”
Контактна інформація
Архів опитувань
Карта сайту
РОЗСИЛКА
Підписатися
Відписатися
ОПИТУВАННЯ
  За кого ви маєте намір голосувати на президентських виборах-2014?
Віталій Кличко
Юлія Тимошенко
Петро Порошенко
Арсеній Яценюк
Олег Тягнибок
Віктор Ющенко
Олег Ляшко
Сергій Тігіпко
Михайло Добкін
Ігор Марков
Петро Симоненко
інший представник колишньої опозиції
інший представник колишньої влади
ще не визначився
не піду на вибори
"проти всіх" / зіпсую бюлетень
Анатолій Гриценко
     

Катя Chilly: Занадто багато поставлено на карту — всю мене
Співачка розповідає, як намалювати голосом коня, коли вийде її альбом і чому вона не заспіває на сцені «Євробачення»
Дарина ГОРОВА   

Коли я читаю перед
вами свої вірші,
то наче роздягаюся
на прийомі у лікаря.
З вірша франківської
поетеси Анни Середи.

 

      На сцені поблизу наметового містечка на Трухановому острові людей небагато. Все найцікавіше відбувається біля Палацу спорту чи на Майдані, але ті, хто тут стоїть, знають, що таке різноманіття рок-фольк, словом, неформат-музики, в столиці буває нечасто. Мої друзі чекають на заанонсований виступ Каті Chilly. Вони хочуть почути, що саме вона буде співати після п'ятирічної перерви. Чи змінився її стиль одягу та поведiнка на сценi? Ну і взагалі цікаво, словом.

      Вона з'являється, тендітна і лагідна. І неземна. З кльовою зачіскою, яка нагадує ірокез, та у костюмі, який схожий на спортивний, Катя просто стоїть біля мікрофона, просто співає, роблячи при цьому синхронні рухи лише долонями, і просто захоплює «тебе всього без залишку, без решти». До нас прилетіли інопланетяни?... і небо над Трухановим синє-синє.

 

За лаштунками

      Бувають матеріали, якими, працюючи в щоденній газеті, живеш місяцями: шукаєш інформацію, цікавишся думками знайомих, обдумуєш, переварюєш і пишеш у результаті всього лише кілька рядків за день. Цей матеріал такий. Розмову з Катею Chilly «УМ» вирішила надрукувати ще взимку, але співачка працювала без перерви на пресу всю весну. Ми зустрілися лише на початку літа, у червні. А 12 липня Катерина Петрівна Кондратенко святкуватиме свій 27-й день народження. Отож усе вийшло саме до дати: «УМ» вітає іменинницю та бажає їй залишатися такою ж неймовірною — нам генії потрібні!

      З Катею ми розмовляли чотири години: де була, що робила, про нову владу, подорожі й книжки, про своє, жіноче, ну і про її «дитинку», як співачка любовно називає свій щойно виданий сингл «Півні» (10 треків: оригінал, шість реміксів, інструментальна версія, DVD-кліп та кавер на дуетну композицію з Сашком Положинським «Понад хмарами»). Розмовляти з Катею легко, а писати про неї важко. І я знайшла відповідь на своє запитання, чому Chilly так мало назовні — інтерв'ю в газетах, участь у телевізійних ток-шоу та інших публічних акціях не для неї. Катя Chilly, мабуть, єдина на українській сцені, всю себе заключає у власну творчість. Так воно, зрештою, в ідеалі й повинно бути, правда ж? Її мислення настільки метафоричне, що незрозумілі моменти у розповіді я уточнюю навдивовижу часто. З тієї ж причини Катя ніколи б не була, скажімо, радником Президента чи міністром культури, навіть, якщо курувати потрібно питання, які її безпосередньо стосуються, вона — творець, а не адміністратор.

Інформативна частина

      — Куди ж ти зникла?

      — Весь час я сфокусовано створювала нову музику, і вона буде представлена до вашої уваги наприкінці вересня цього року. Та й зараз уся моя увага зосереджена на альбомі «Я молода» і на синглі «Півні» — я ще занадто гостро відчуваю цю музику. Це трансформована я. Я — в моменті зараз. Скажу тобі чесно, коли ми відкривали першу коробку зі щойно розтиражованим синглом «Півні», у мене навіть підкосилися ноги...

      — Ого! Так яка вона, твоя нова музика?

      — Вона зовсім інша. Просто нецікаво повторювати себе у 1997 році, бути як у 2001-му (офіційного релізу альбому «Сон» не було, хоча, можливо, є у приватних колекціях), хоча ті два альбоми для мене теж цінні. Звичайно, довелося змиритися з тим, що мене неминуче будуть порівнювати з Катею Chilli-97 та 2001, так само як через три роки мене запитуватимуть, чим відрізняється наступний альбом від цього. Я скажу, що і там, і тут — то я, тільки, можливо, з різними гранями (але стовiдсоткова зараз).

      У кожної пісні є своя історія. «Півні» написана першою, і, можливо, тому я вибрала її для синглу. І саме вона стала таким собі сигналом того, що альбом почав створюватися, точкою відліку для всіх пісень альбому «Я молода», це цілий цикл зі схожою стилістикою.

      — Як на мене, твій вокал чудово поєднується з техно, але, чесно кажучи, про що ти співаєш, розібрати важко...

      — Так, багато людей мені про це говорили і взагалі-то ніякого дискомфорту я не відчуваю. Я переконана, що музика — це мова емоцій та відчуттів. Якщо я їх можу вправно передавати з музикою, то місія виконана, і не важливо, якою мовою. Фольклор — це душа, втiлена у слово чи в пісню, але ж вона повинна бути живою, в контексті зараз, правда ж? Розумієш, просто вiдтворювати українську пісню — це не зовсім те, що мене цікавить. Мені потрібно її пережити, пропустити крізь себе й адаптувати до сьогоднi. Моя музика холодна і гаряча одночасно, і трохи жорстка — словом, електрофлеш. А от коли в неї вплітається прозорий вокал, то, мені здається, утворюється дивовижна гармонія.

Філософська частина

      Катя змінилася. Каже, що це органічний стан кожної людини, тому нічого дивного немає. Але сформульований колись Сашком Євтушенком у антології української рок-музики «Легенди Химерного Краю» її план-максимум залишився такий же: його вона вбачає у розкодуванні сучасної людини, яка є гвинтиком техногенної цивілізації, у її закритих чакрах, які об'єднують людину з незбагненним всесвітом, аби вона відчула себе його частиною і могла б жити, а не існувати.

      — Твої рухи на сцені такі органічні, сама придумала, чи чиясь постановка?

      — На сцені я відпускаю своє тіло, я дозволяю йому робити те, що воно хоче, воно просто взаємодіє із простором, і я не думаю, як треба рухатися. Мій розум, моя уява, моя фантазія, мій голос, як звуковий меч, моє тіло, як інструмент, взаємодіють із підлогою, на якій я стою, iз повітрям — і це все перетворюється у моїй уяві на живий організм.

      На сцені я вільна, а коли ти вільний — ти щасливий: тоді не існує жодних меж чи кордонів, а лише лінії, які розрізняють речі та поняття, якими ти можеш гратися, їх перетинати...

      — Доволі нетипові слова для молодої людини...

      — Це, може, тому, що в мене хобі думати.

      — Тоді чому ти вступила не на філософію, а на філологію?

      — Тому що мені цікаво вивчати українську чарівну казку. Там я черпаю для себе натхнення. У моєму реєстрі величезна база автентичних пісень, крім того, маю доступ до різних архівів. Але мені набагато цікавіше досліджувати фольклор, тобто займатися логіко-аналітичною роботою, аніж просто їздити в експедиції, збираючи матеріал.

      — Досліджуєш фолькльор і до сьогодні?

      — Так, я ж досі навчаюсь — в аспірантурі у нашому університеті ім. Т. Шевченка, а також у Любліні. Але менше за все мені б хотілося, щоб мої наукові ступені були якимось вихвалянням. Усе вiдносно, i це лише формальнiсть, яка є стимулом займатись тим, що цiкаво, i орiєнтиром, щоб не транжирити себе. Нехай люди краще оцінюють творчість Каті Chilli, де все синхронiзується, як сплав, мені видається, що це найцінніше, що я можу подарувати світові. Це ті унікальні можливості, які я можу генерувати крізь музику, крізь голос, крізь тіло. Моя музика — це вся я!

      — Повертаючись до хобі, що ще, окрім «думати», полюбляєш робити у вільний час?

      — Я люблю танцювати: танок живота, фламенко, контактна імпровізація...

      — ?

      — Це коли ти відчуваєш простір своїм тілом і імпровізуєш у ньому. Хотіла б ще навчитися якомусь парному танку. Також люблю читати. Скажу тобі чесно: люблю наукову публіцистику, особливо книги, пов'язані з фольклором. Наприклад, Кларіса Пінкола Естес «Та, що бігає з вовками» чи «Поэтические воззрения славян на природу» Афанасьєва. Ще одна художня книжка, яку я не перестаю піарити — так вона мене вразила, — це Ніл Доналд Уолш «Бесіди з Богом». Ну і, звичайно, дуже подобаються чарівні казки. Окремо стоять мої подорожі світом — найбільше вражають спонтанні мандрівки. Відомо ж, що пожива для мистецтва — це пережиті враження. Але у будь-якій з мандрівок є мета — це така собі гра, яку я вигадала сама і сама в неї зі світом граюся.

      — І хто виграє?

      — Тут інший принцип: немає переможених чи переможців, а є тільки взаємопроникнення, а відтак — взаємозбагачення.

      — Ти, мабуть, захоплюєшся медитацією...

      — Так. Але мені більше подобається активна медитація...

Планова частина

      — Після цьогорічних переможців українського відбору «Євробачення» учасників наступного року розглядатимуть під збільшеним склом. І навіть якщо за цей рік у країні з'являться нові імена, чи зможуть вони нас представляти? А от ти б змогла...

      — Якби я хотіла представляти Україну на «Євробаченні», то, запевняю, це б уже вiдбулося. Iз задоволенням подарувала би пiсню як гiсть, але не як конкурсант. Це цікавий конкурс, але, радше, з точки зору самодіяльності. Єдиною його перевагою є те, що він покриває всю територію Європи. Але я маю альтернативу i надію, що мені стане сил популяризувати i вiдтворювати свою творчість іншими шляхами, аніж участь у ньому.

      — Катя Chilly стане форматом?

      — Можна завідомо робити поп або формат і заробляти гроші, а також можна робити емоційно чесну музику і докладати зусиль, аби вона ставала мейнстрімом. Я вибираю друге. І заради своєї творчості я роблю все, бо занадто багато поставлено на карту — всю мене.

      Людина, яка знає свій потенціал, завжди бачить різницю між тим, що вона робить, і тим, що вона може робити. Я весь час намагаюся зменшити цю різницю: придумую якісь вправи, ставлю досліди, маю навіть два зошити, куди їх записую. Наприклад, я можу використовувати поради Леонардо Да Вінчі, але з огляду на власну творчість. У нього є, наприклад, така фраза: «Намалюйте у своїй уяві коня».І от я собі придумала, в принципі, аналогічну вправу: «Намалюй голосом коня».

Наприкiнцi

      Раніше Катю на вулицях пізнавали ну дуже часто. Зараз ми теж сидимо на вулиці: Катя потягує мінералку з льодом та лимоном, вона у синій кепці, яка затіняє її засмагле обличчя — ніколи б не впізнала, словом. Ми розглядаємо обкладинку синглу, на титулці багато дивних присвят та написів. «Знаєш, тут немає жодного випадкового прізвища, всі ці імена дуже дорогі мені. Це свого роду ексгiбіціонізм, так, як і моя творчість. Але не коли зриваєш одяг і з'являєшся голою, це набагато інтимніше, тому що ти представляєш свою голу душу...» — говорить Катя. І одразу нагадує маленьке пухнасте кошеня, яке так хочеться захистити. І не питати його ні про стосунки з Положинським, ні про можливого чоловіка-дітей, ні що воно їсть на сніданок. І навіть якщо комусь захочеться це знати, то нічого цікавішого за музику Chilly він все одно не почує... Натомість Катя знімає чорну кофтину і каже: «Хочеш — візьми, тобі ж холодно».

 

«Півні»

Слова народні/ Катя Chilly.
Мелодія народна/ Катя Chilly.
Інструментальна музика
О. Слуцький.

 

Не співайте, півні,
Ще ж бо я не спала,
Ще свойому роду
Правди не сказала (2р.).
 
Всю ніч розмишляла
Про зірку, що впала.
 
І вітер не віє,
Листу не колише,
Що брат до сестиці
Та й листоньки пише.

Статті по темі Друкована версія
Обговорити у форУМі
РОЗДIЛИ
Політінформація
ІнФорУМ
Політика великим планом
Нова влада
Регіони
Економіка
Право
Ля-ля-фа
Спорт
Калейдоскоп
ПОГОДА
Погода в Києві і по всій Україні.
КУРСИ ВАЛЮТ

НБУ

ГОРОСКОП
НОВИНИ САЙТУ
Реклама (06.09.10)
 



Разрешение на работу для иностранцев